Якщо ти жінкою вродилася, а Бог помер,
І на ногах твоїх тримається уся земля,
А небо впало і питає: «Що тепер?»,
Згадай хто ти і знов почни з нуля,
Вдихай повітря, знову видихай,
Відчуй як з серця витіка гаряча лава,
Волосся вітер зачіпає, то нехай
Обличчя загорне як балаклава,
Ти - воїн, блискавка, гроза, вода, ріка,
То вбий, спали, втопи і напої хто вижив,
І відчувай як слабшає рука,
Як засинає хтось нестримно хижий,
Як зійде сонце, тишу біллю вдар,
Нестерпним криком бий гучну тривогу,
Хай чують всі як втілюєш свій дар,
Як ти народжуєш собі нового Бога…
Бо жінка ти….
Божинка ти
© Copyright: Свэтка Лабуда, 2018
Свидетельство о публикации №118031404636
Свидетельство о публикации №118031404636
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.