Блакитне небо у хмарах червоних,
У хмарах червоних, сонцю непрозорих...
Ллється з них горе зливою кровавою,
Кулею та міною, жалить терносливою.
Парасолька не захистить краплі металеві,
Від них на одежі розводи рожеві.
І виймають з козака вони його душу,
Чийомусь сину, брату, батькові та мужу.
І летить душа за обрій до рідної хати,
Де діти та жінка, сестра, тато, мати.
Подивитись на рідненьких,а потім до Бога,
Сорок днів її митарства, то важка дорога.
Капелани відспівають, тіло поховають,
Побратими на поминках пісень заспівають.
Блакитне небо у хмарах червоних,
У хмарах червоних сонцю непрозорих...
Блакитне небо...
© Copyright: Дорошенко Константин Петрович, 2018
Свидетельство о публикации №118031404388
Свидетельство о публикации №118031404388
Рецензии
