Гадала,що зцілю твої я болі.
Усі жалі і смуток утоплю.
Та досі ще лишаєшся в неволі –
Із мілини не вийти кораблю.
Яка ж напасть пошматувала душу?
Завдала серцю нищівний удар?
І я тепер оплакувати мушу,
До ран тих притуляючи нектар.
Тож спий його , як противоотруту.
Прийми рятунок від жалючих чар.
Відчуй ти свою душу, вже розкуту.
...Злети, немов до сонця той Ікар.
Повір у себе, радощами впийся.
Відчуй наснаги зоряний потік.
І для обіймів теплих знов відкрийся.
І щастям упивайся вже повік.
Повiр у себе
© Copyright: Вера Бондаренко-Михайлова, 2018
Свидетельство о публикации №118031403211
Свидетельство о публикации №118031403211
Рецензии
Спасибо,дорогая Ниночка!Да здравствует и царствует любовь!Удачи тебе всегда и во всем.Обнимаю,я.
Вера Бондаренко-Михайлова 15.03.2018 07:33 Заявить о нарушении
Вера Бондаренко-Михайлова 15.03.2018 07:33 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.