ВIН I ВОНА...
Він читає їй вІрші
так натхненно, аж пафос вирує,
Про кохання навіки,
що вабить у зоряний світ...
А вона, аж до блиску
начищає у кухні каструлю,
І прасує сорочку йому, і готує обід.
Він такий променистий,
такий, аж зірково-космічний!
Він натхненно- піднЕсений,
зірку дістане з Небес,
А дружина — мов мишка,
сіренька, нуднА, прозаїчна,
Мабуть зовсім нездатна
полинути з ним в світ чудес.
Завтра юній коханці
він цей вірш прочитає зухвало,
Теж так пафосно, щиро,
що обох аж кидаАтиме в жар.
І малиновим дзвоном
заспівають налиті бокали
В нереальному світі,
десь там, на краЄчку Стожар.
У захмарних світАх
він блукає із ранку й до ночі,
Розсипає в словах
осяйнІ подарунки-зірки...
... А комусь треба ж
чистить до блиску каструлі,
і прати сорочку,
Готувати обіди,
і мити брудні тарілки...
Свидетельство о публикации №118031305614
А жена тащит воз житейских забот .
Очень здорово написано , Людочка .
С юмором о сложном .
С улыбкой .
Валентина Бутрос 13.06.2020 23:57 Заявить о нарушении
Наверное во многом виноваты сами жёны. Как часто им кажется, что лучше чем они, никто не сделает. А мужья охотно с этим соглашаются.
С улыбкой,
Людмила Киреева-Силенко 15.06.2020 20:46 Заявить о нарушении