Гой, козаче

Розцвітають ковилі у широкім полі,
Їдуть, їдуть козаки та на зустріч долі.
Попереду курінний, а за ним мій милий,
Як погляну, серце крає, нема в мене сили.

Приспів:
Гой, козаче, хлопець молоденький,
Шабля гостра, чорні вуса,
Коник вороненький.
Гой, козаче, хлопець молоденький,
Шабля гостра, чорні вуса,
Сам такий гарненький.

А я дівка молода, статна дуже гарна,
Табунами слідом хлопці,та усе це марно.
Бо кохаю лиш тебе, милий мій козаче,
Виглядаю та чекаю, вечорами плачу.

Приспів.

Коли візьмеш за себе, чи мене кохаєш,
Чи у батька курінного дозволу спитаєш?
Я ж сорочки й рушники вже повишивала,
На сватів твоїх, миленький, вже давно чекала.

Приспів.

Ой, дівчинонька моя, я ж тебе кохаю,
Коли вишлю я сватів, сам іще не знаю,
Бо по полю на коні я не наскакався,
З вільним вітром у степу не наобнімався.

Ревнуватиму тебе до вітру, до поля,
До коника вороного, козацької волі.
На заваді не будуть ні сонце, ні хмара,
Все ж чекатиму тебе, бо ти -  моя пара.
Приспів.