На отшибе погоста пустого перевод на украинский

*** (Михаил Анищенко-Шелехметский, http://www.stihi.ru/2018/03/11/6529)

На отшибе погоста пустого,
Возле жёлтых размазанных гор
Я с кладбищенским сторожем снова
Беспросветный веду разговор.
Я сказал ему: «Видимо, скоро
Грянет мой неизбежный черёд…»
Но ответил кладбищенский сторож:
– Тот, кто жив, никогда не умрёт.
Я вернулся домой и три ночи
Всё ходил и качал головой:
Как узнать, кто живой, кто не очень,
А кто вовсе уже не живой?
Под иконою свечка горела.
Я смотрел в ледяное окно.
А жена на меня не смотрела,
Словно я уже умер давно.
В тихом доме мне стало постыло,
Взял я водку и пил из горла.
Ах, любимая, как ты остыла,
Словно в прошлом году умерла!
Я заплакал, и месяц-заморыш
Усмехнулся в ночи смоляной…
Ах ты, сторож, кладбищенский сторож,
Что ты, сторож, наделал со мной?

*** (вільний переклад П.Голубкова)

На краю десь погосту старого,
В тих розмазаних гір на виду
Я зі сторожем цвинтаря знову
Безпросвітну розмову веду.

Я сказав йому: «Мабуть, вже скоро
Неминуча і черга моя... »
А у відповідь цвинтаря сторож:
- Хто живий, не помре, знаю я.

Повернувсь я додому, й три ночі
Не виходило все з голови:
Як дізнатися, Боже, Пан-Отче,
Хто живий, а хто вже не живий?

Під іконою свічка світиілася.
Я дивився в замерзле вікно.
Жінка зовсім в мій бік не дивилася,
Так, немов я помер вже давно.

В тихій хаті все мертве навколо,
Взяв горілку і пив я з горла.
Ах, кохана, як ти охолола,
Ніби рік, як з життя вже пішла!

Я заплакав, а місяць до того ж
Посміхнувся в ночі смоляній...
Ах ти, сторож, ох, цвинтаря сторож,
Що ж ти, сторож, накаркав мені?