Забери мої відчуття,мила.
Забери і свої.
Віднеси їх у забуття
недоторканих наших мрій.
Ти почуй мої крики болю,
я вже чую твої.
Мені так погано від тебе,
що хочеться, знай , і ще.
Це не почуєш вухами,
не відчуєш рукою.
Це тільки душами разом
ми творемо збрую.
Не вбивай мене!
Знаю, ми не можемо більше йти.
Не торкайся мене,
я благаю, будь ласка піди.
Це не правда, скасовую!
Знаєш,ти прости...
але посиди трошки зі мною
й залишитись проси.
збруя
© Copyright: Лизавета Каминская, 2018
Свидетельство о публикации №118031007357
Свидетельство о публикации №118031007357
Рецензии