Монолог безумца

Безумец -
обращаюсь
к Музе,
несу
вновь
подношенья ей
и душу
связываю
в узел,
врагов
не вижу
и друзей,
никто мне
душу
не разгрузит,
меня пора
отдать
в музей...
Я на пути
не вижу
вешек,
зря жду
успешных
вешних
дней,
вновь
я один
средь
мглы
кромешной,
меж пешек
не найти
ферзей!   


Рецензии