Шлях
І не було в тобі того чаяття,
Тільки пальці шукали собі крихкий лід,
Бо якщо навколо лише сміття,
То навряд чи захочеш лишити слід.
І не дивно, що досі холодний круг,
Й непочатого купа, та й та лежить,
Ну, а ті, хто назвали безпечно «Друг»
Залишили рубець, та і той – болить.
Що з того всього сенсу? Якщо один
Прокладаєш дорогу свого життя.
Люди свої бажання на м’язах спин
Пронесуть від народження й до кінця.
Тільки дай собі час примирити страхи,
Хай ідуть в допомогу твоїх бажань,
Бо якщо безпечно пустити роки –
Не буде вдосконалення намагань.
Та і так все це знаєш, і сам ідеш,
Зміни по-міліметру тебе прядуть,
І ти якось прокинешся в горах вешт,
Набираючи в легені правди суть.
А насправді, все просто: якщо шляхи
Починають гриміти на думки дні,
То поспалюй непотріб, відкинь мости,
І будуй світ де варто лишити слід.
© Copyright: Наталия Поляк, 2018
Свидетельство о публикации №118031011308
Свидетельство о публикации №118031011308
Рецензии