Пізно. Нам кохатися пізно.
Ми у потягах різних
на початку зими.
Слізно. Завтра дивиться грізно,
у лабетах залізних
опинилися ми.
Іній. Де ти був, як осінні
впали роси на скроні
без вини й співчуття.
Нині. Я живу в потрясінні,
а бажання вже скромні,
і притихло чуття.
Душу. Не зови, не спокушуй,
бо часи плинуть гірші –
нас обніме мороз.
Мушу. Серце й очі примушу
вже нові твої вірші
не сприймати всерйоз.
Звісно. Наші потяги, дійсно,
на перонах, де весни
не зійдуться, повір.
Пізно. Хоч в тенетах затісно:
чи умри, чи воскресни,
вдвох не вийдем до зір.
Пізно, надто запізно…
Пісенний варіант
Пiзно, надто запiзно
© Copyright: На Манжетах Вишиванки, 2018
Свидетельство о публикации №118030904901
Свидетельство о публикации №118030904901
Рецензии