Місячний хлопчик. У нього трохи припухлі губи, і мені соромно, що мені подобається таке дитя. Що з того, що дитя давно виросло. Все одно я бачу у ньому місячного хлопчика. Віднедавна стала помічати, що стала бачити старших людей, як дітей. І не тому, що «що старе, що мале». Просто, не має різниці якої комплекції людина, щось пробивається у ній тендітне. Це наче торкатись улюбленого кота. Під шерстю його скелет здається таким ніжним. Не можу позбутись цієї маячні – бачити дітей у дорослих людях.
Певно це щось базове у мені, на все дивитись очима матері.
Цей світ – дитина. Замурзана, брудна та кинута напризволяще.
Сонце та місяць змінять свій лик, та незмінним залишишся ти в моїм серці.
Мiсячна iлюзiя
© Copyright: Олись Лапковский, 2018
Свидетельство о публикации №118030807978
Свидетельство о публикации №118030807978
Рецензии