Зима не хоче відступати,
Пустивши сніговій сюди
І всі права собі забрати,
Все норовить, як і завжди.
Мороз тріскучий в поміч взяла
Та вітру подихи легкі.
Невпинно снігом устеляла
Усе навкруг, всі закутки.
І як дбайлива господиня
Скрізь лад свій навела сповна,
Одягши все у біле вбрання,
Що й робить добре це, здавна.
Але вже, трохи це запізно
І час той вичерпано вже,
Коли красу свою потрібно
Віддати світові іще…
Ось і весна про себе мовить
І в сонці променях тепла,
І в дні, що стане довше ночі
І серцю радість додала.
То вже й недовго, та і досить
І час минув зими сповна,
Бо все живе чекає й просить,
Щоби скоріш прийшла весна.
Зима
© Copyright: Юра Прокопенко, 2018
Свидетельство о публикации №118030806323
Свидетельство о публикации №118030806323
Рецензии