Я вперто гадаю ,що можна кохати без тями.
Забувши образи. Пробачивши все в каятті.
В утробі іще...ще не знаної образом,-мами.
Дитячі. Відверті в любові. Не легкі в житті.
Я вперто гадаю,що можна повірити в фарби.
Що долею дано...забрати не можна. Дарма...
Мені всі шепочуть:-Не добре. Не варто. Не гарно.
Тебе у житті...це ж напевне...напевно,нема.
Я вперто гадаю,що буде гаразд все у мене.
Нехай біль окрилить,невпевнені ваші страхи.
І небо ясне. Та і поле квітуче,зелене...
Не дасть впасти знову...в облудлі,незнані гріхи.
(Понкратова.О.В.)
В утробi
© Copyright: Лена Грама, 2018
Свидетельство о публикации №118030804629
Свидетельство о публикации №118030804629
Рецензии