Протир1ччя...

Все життя наше сповнене протирічь.
Часто діємо ми протилежно...
Тут клянемося в вірності віч-на-віч,
Потім зрада,як море безмежна...

Тут будуються церкви..
Там вибух війна..
І зі зброєю брат йде на брата.
Тут запалюють свічку "за здравіє" нам.
Там абортом життя надірвати...

Тут галузку верби освятити спішать,
Прикладаються знов до ікони..
Там дитину хтось знову підкинув в сміття...
Від злочинності сердце холоне.

Тут на свята так голосно дзвони дзвенять.
І співають усі "алілуя"
Там безхатченки й сироти...де вони сплять?
І чужої біди ми не чуємо.

Ми живемо "за совістю..." та все дарм!.
Наша совість, нажаль, ненадійна.
"Відбілити свій одяг..." бажання нема.
"Керувати ми кроком" не вміємо.

Скільки раз ми почуємою:"Вірю в душі"...
Або так ще:" Я вірю по-своєму".
І блукатиме віра та  десьу глуші...
І душа та на частки роздвоєна...

А ти спробуй...дітей годувати
"в душі".
І "в душі" поїдь в подорож раптом.
Бути тепло одягненим також
"в душі"
І "в душі" дочекайся зарплати...

Скільки ще "мертвих душ" нам покаже життя?
Скільки їх там без віри ще згасне?
Скільки тих, "хто покличе", піде в небуття?
Ми колись все побачемо ясно...

Справжня віра - то щира до Бога ЛЮБОВ...
І до ближнього, так, як до себе.
Це коли у тобі боротьба із гріхом,
Коли очі здіймаєш у небо.

Віра твЕрда, як кремній та непохитнА,
Коли вдячність до нього почуєм.
Розуміння, що сварку із братом владнав,
І молитва, що сердцем нотуєм...

І не буде тоді у житті протиріч...
Плюси, мінуси зійдуть на нуль.
Коли кожен розмову свою віч-на-віч...
З Богом матиме...
Лише дозволь...