Свобода особистост

                Свобода особистості
                Трактат

                Іноді я казав: кажіть тепер
                про щось ваше-мистецьке.
                А то знову бабахну.


Те, що є для нас найдорожчим в людині, що робить її «нею самою» — не можна визначити. Тому що в її природі нема нічого такого, що відносилося б до її власне особистості, завжди одної-єдиної, незрівнянної і «безподібної».
Людина, яка діє в силу свого «характеру» — найменш «особи-стісна». Бо утверджує себе як індивід, як власник власної своєї природи (тобто, першої, — не-Христової, а особистість покликана преобразити її в духовну), яку протипоставляє  природам інших як своє «я» (его-фортецю). Це є змішаність особистості і приро-ди, ця змішаність має термін: «самість».

Може покращитеся, як стане ясніше — від краплини ось якої: не слід плутати це з темпераментом: «характер показувати» — вам відомо, що характер можна покращувати, він може і згіршу-ватися, зіпсуватися, але не можна потакати своїм слабкостям і слабкостям людей (!), не слід зменшувати самокритичність і під-тягнутість, самоконтроль і самодисципліну — Бог не вітає опус-кання і опущеність. Але я кажу, що й сам Мойсей було раз схиб-нувся характером, духом і словом — як вперті юдеї тиснули на нього. Темперамент же — від Бога даний, він має завжди горіти-палати «на всю включеність». Ба, якщо людина з великим тем-пераментом стане ченцем, то вона і тоді творитиме з великим темпераментом, і його не слід гасити чи якось ніби применшува-ти — комин же не накривають склом: тяга нехай розпалює; при-родне має палати-палати і преображуватися в благодаті Духа Святого!!

Та що казати!
Мені доводилось в силу служіння мати справи і з меншими темпераментами: мене дуже часто за ноги стягали з неба… Щоб не загордився. Вогонь тягне на небеса без всяких умовностей… та треба й на землі залишитись. Любов — смиряє перед Богом. Він знає.
Іноді я казав: кажіть тепер про щось ваше-мистецьке.
А то знову бабахну.
Любов… вона по-різному було діяла. З досвіду знаю — любов неспівмірно велика в Святої Богородиці. Святі мовили: хто любов Її поміряє?

Аскеза така:
       добровільна відмова від ілюзорності індивідуальної свободи,
       в Волю Божу вправляння своєї волі,
       і — свобода особистості, образу Божого.
Весь час звертатись до Христа, думки знову і знову повертати до Христа.

Віддавши себе Богу в самопожертві, відмовившись від своєї власності, добровільно віддаючи всі свої надбання з любов’ю, в любові перестаючи жити для себе самої і тому безконечно розкриваючись, особистість цілком виявляє себе в єдиній природі всіх,
збагачуючись всім тим, що належить всім.
І здобуває благо-дать, і благодаттю Духу Святого — Божу подобу.

Для цілковитої ясності: як відгорить природне, індивідуальне, поет милістю й волею Божою являє в єдиний світ Божий слова від Бога, які всім потрібні, — які всі серця сказали б.

04.02.2017