В надиханн Бож м

                В надиханні Божім
                Богословський трактат


                І  ... спалахніть, художнє ціле —
                з єдиного зготованого Духом
                Святим... (слова  нема! — нехудожньо ж кажу)
                можливого зцілення
                за тими данностями, що Дух має, мов з туманності —
                галактика, у якій кожна матеріалізована словом частина
                підсвічує кожну іншу складову частину — що й  видна  вся
                органічна єдність цілого  в просвітленій гармонії,
                що й
                убезпечує органічно цільне сприйняття — живе ціле художнє,
                тобто явище. Бо читач — майже співавтор. Хтось грає, а інший
                геніально слухає.

Як ми живемо? Життям з Богом.
Отець, до якого ми устремляємось в синівстві, являє нам свого Сина. Як саме? Духом Святим.
Повнота буття, якої ми хочемо вдостоїтися, дарується прагненням і намаганням вступати в сліди буття в любові Отця і Сина і Духа Святого. Вони і поселяються в серцях жити Духом Святим в Сині. До Нього приводить Отець, як каже Писання.
(Самотності, до чого хилять світ, аж нітрохи нема, якщо з Богом).
Згідно з доброю волею нашою і Любов’ю Божою, яка випробовує і спасає, з міри в більшу міру, ми з образу Духа, — Він же образ Сина Божого, а Той — образ Отця, — преображуємось в подобу Трійці Пресвятої.
Святі кажуть: мов дорогоцінні камені, ми збудовуємось в Сині, щораз будучи піднятими Отцем — вервечками Духу Святого.
Яскравість і повнота буття щораз збільшується. Бо так ми засіваємося в очищенішім серці словом Божим зі все більшою повнотою (повнота — щастя), наскільки вміщуємо.

І світло збільшується, й милосердя, як ви знаєте з досвіду, теж збільшується, і то навіть до ворогів, як ніби-то ворогів, тобто людей, що іще не пізнали Бога.
Так ось поет в Ісусі Христі з миром Христовим в серці прино-сить любов, що народжує слово. Слово ж відповідає любові («Слово говорить, Дух віповідає» — псалмоспівець Давид).
Від слова оживає душа і ум входить в серце своє глибоке, де в мирі і тиші — Свята Трійця.
Далі — тайна, ваша таємниця зі Святою Трійцею...
Ознаки перебування в Христі Святим Духом — простота, любов, радість і мир.
(А без Христа — все навпаки: складнощі, страхи, безрадісність і сумяття!).

Бог-Слово подає себе — кожному. Духом Святим подає, — в мирі.
Бог-Слово — Спаситель всього світу. Подає Він всім і кожному — любов і слово. І оживає весь світ, і має значення все у всій повноті, тож — співає!
Й так дзвенить, і в слові радіє, оживає все в світі і — світ весь славить Бога! Він Спаситель всього світу, Бог-Слово.
Надихаюсь Духом найперше сказати далі — про художнє ціле. Бо якщо це слово, вся повнота, в якій усе-усе оживає і так співає і славить Бога — аж танцює, Христос гримить в 35 книгах, і не є художнім, то не варто і говорити.
А як не є художнім цілим, то не варто читати.
Бо людям слід мати художні відкриття, надгеніальність успі-шного слова Божого. Інше не варте уваги.

Художні сліди, по яких людям ступати, ведуть у вічне ціле.
Але не як завгодно вони ведуть. А — за законами мистецтва.
Художнє ціле — що це таке??
Або, спустившись до немічних душ, — чому і як відбувається тепер майже безуспішна боротьба за представимість художього цілого?
Ісус Христос  говорив образно. Знав — чому.
Поцікавтесь перевагами образного художнього слова... І теж —   співу.
На глибині всіх мислень, у глибині найбільшій можна знайти лише художні образи. Тобто, ідеальні, найсинтезніші світлопровідні живі істоти, живороджені «ось тільки лиш» — любов’ю Духа і Слова Божого. Відмінні! — в заглибленні активної Вічності і часу...
Але вони — через геніїв, які в єдності. В єдності Поля, посередництвом якого Бог (Бог є Дух) створив і матеріальний світ, і ангельський світ: Божий світ — єдиний. І наука, відстаючи щодо художнього слова, в цім впевнилась, відкривши і віднайшовши частинку Хігса (окрема розмова... бо хто оглядається? — соляний стовп).

Поставимо ще раз на слід: ідеальні густі щонайсвітлопровід-ніші художні образи-сліди — які ведуть в щораз зціленіший світ, — аж білярайський.
Ось цими художніми образами, і музикальними тональностями, й натяками і введенням, й вічними, скажімо, консистенціями, елементами вічності (без них нема художнього шедевру, нема твору мистецтва) — поезія Христового слова веде у цільніший Божий світ.
Ви вдячні, бо в мені підготував це більш Бог, аніж я.
Тобто, спалахніть, художнє ціле — з єдиного зготованого Духом Святим... (слова  нема! — нехудожньо ж кажу) можливого зцілення за тими данностями, що Дух має, мов з туманності — галактика, у якій кожна матеріалізована словом частина підсвічує кожну іншу складову частину — що й  видна  вся органічна єдність цілого  в просвітленій гармонії, що й убезпечує органічно цільне сприйняття — живе ціле художнє, тобто явище. Бо читач — майже співавтор. Хтось грає, а інший геніально слухає.
Бо причина — явлення Божества, тож наслідок — художнє ціле як явище.
Те, що явиться, відповідає благодаті виповненням, отже, і властивостям Отця і Сина і Духа!

Хвилинку! — гукнуть сердечно художні, — але це вже без уяви.
Абсолютно вірно.
Ось і ви явили цільність Божого світу.

Ті, з органічно цілохудожнього, образи народжуються і являються у світ, будучи поставленими зі справжнісіньких звичаєвих слів: складаються, як це видно, із звичайних слів... Але поставлених і з’єднаних відповідним чином, відповідно — Волі Божій. Воля Божа — і слово.
Воля Божа — і в Волі твоя воля — і в серці слово. Й — діло. Як в запорозьких козаків, коли були під Богородицею.
«Я Істина, і Шлях, і Життя», — сказало Слово. Куди ведуть сліди?
Усвідомлять, що і в еон Святого Духа, Який далі художньо розкриває від віку приховані таїни Святої Трійці і сотворіння, сліди в художньому цілому приводять в серце до Христа-Слова! Це живе богослів’я.

Весь нинішній секулярний глобалістський світ не схожий на мене: не на як людину, а як вільного Христового словесника-поета.
Найперше моя воля в Волі Божій: в Волі моя воля — «живе в мені Христос», я живу Бога — прямо з волі народжую Його пророче, художнє слово. З серця внутрішньої людини. З світу надмисленного, не з уяви.
Так як у Вифлеємі Христос-Вічність в час увійшов і спричинив преображення всього світу Божого, піднявши і просвітивши світ світлом Христової правди, так і через мене Він, управляюча Вічність, у взаємодіях з часом, народжує таке художнє слово, яким преображує Він всіх і все. Я лиш співтворець.

Як недосконалий, я раніше писав: «Я створюю нову людину, годуючи кров’ю свого серця». А тепер це видно, що як на Літургії, так і в народженні слова Він, Син Божий, Вседержитель і Спаситель світу, годує всіх Кров’ю Свого Серця, — преображуючи всіх в Царство Боже.
Слава Богу.

26,27.01.2017