Богдан Хмельницький

(Дія друга. Сцена десята)
Крим. В Ханському палаці в Бахчисараї. Входять Іслам-Гірей третій із привілеєм в руках і Богдан.
Іслам-Гірей. Чого ти хочеш, справедливості чи звитяги?
Богдан. Справедливості, та ця чеснота без звитяги перетворюється на жахливу муку.
Іслам-Герей. Зневіра в людяність, в добро, в покарання винних, тебе поставила в моєму палаці, і ти гориш на мінарети, то хто карати повинен кривду ти чи Аллах?
Богдан. Аллах. Входить слуга.
Слуга. Мурза Тугай-бей із Перекопа.
Іслам-Гірей. Отже! Владислав-воїн, і його самолюбство терпе вдари від його магнатів. Його привілей-це меч і щит; Стефан Баторій його кумир-надати привілей і нищити Запорізьку Січ.
Богдан (убік): Король християнський пустив стрілу, а я на ній вістря?!
Вхидить Тугай-бей.
Іслам-Гірей (до Тугай-бея): Знаєш чого бажає Богдан?
Тугай-бей. Так, чутки летять набагато швидше, аніж стріли.
Іслам-Гірей. Гаразд. Богдане. Я підтримаю тебе у цій війні. Йди.
Богдане. Іду. Виходить.
Тугай-бей (до Іслам-Гірея): Аллах говорить вашими устами.
Іслам-Гірей (до Тугай-бея): Так, говорить, йди з ним, і я з часом рушу на Ляхистан.
Тугай-бей. Іду. Виходить.
Іслам-Гірей (убік): Богдан горить, мов сушняк, хоче стати димом і линуть до зірок, або розбитися вщент зі скель Ай-Петрі; він не баче похилих гір, білявих хмар, в його очах провалля й громовиці, та зірки падають з небес, Богдане, бажання сповняються, абстрагування геть! Виходять.