Весняний дощик дріботить.
Ледь чутно. Тиша загусає.
Усе, що мучило, в цю мить,
як пережитий день, згасає.
Нема ні суму, ні жалю.
Настоянку п`янкої тиші
у склянку вечора наллю.
І навіть роздуми облишу.
І відпочину залюбки.
А час застигне нерухомо.
Лише римовані думки
кудись плистимуть несвідомо.
***
© Copyright: Анна Щидловская, 2018
Свидетельство о публикации №118030408089
Свидетельство о публикации №118030408089
Рецензии
