Спливають у безодню кілометри,на скло тополя пухом розтеля.
Ховає сонце золотаві перли,де з колосом зливається земля.
Веде дорога різними шляхами,приваблюють далекі береги,
Та лиш у нас,понад ярами,так сяють кришталем зірки!
Хова розлука очі волошкові,над степом соловейко душу рве.
А я лечу назустріч долі,під вишнями кохання жде палке.
Степами пахнуть вітри з України,п’янким букетом доброго вина.
Ховається у листі тополинім жадана і розбуджена весна!
І п’ю узвар із чистого повітря,і ясний місяць марить на зорю.
І кожен подих,наче сили зілля,і синь очей,крізь ніч до них лечу!
Спливають у безодню к лометри
© Copyright: Валерий Любащенко, 2018
Свидетельство о публикации №118030309920
Свидетельство о публикации №118030309920
Рецензии
