Шукати тебе у кожній краплині поту,
слідувати по відбитках на воді за тобою.
Нічого божевільного не було у пригодах Дон Кіхота,
він робив це із чистої любові.
Кожного дня зустрічати новини вітрів,
що не бачили твого сліду роками.
Я проходжу поміж новорічних вітрин,
біла церков босими ногами
і бажаю тобі тільки тепла,
і щоб ніхто не залишав в самоті.
Бо коли твоє лезо стало поміж мого ребра,
я був радий, що зробила це - ти.
І якщо це правда - то вдар мене боляче,
бо якщо це правда, то я збожеволію,
і зненавиджу все, що знаходиться у просторі цього всесвіту
та просто
у просторі
цієї землі!
Мені не знайти тебе у очах жодного із людей,
бо двоє людей,
на всій цій клятій планеті - це
ми.
Ми
© Copyright: Дима Кононенко, 2018
Свидетельство о публикации №118030305265
Свидетельство о публикации №118030305265
Рецензии