*****
"а знаєш, мала, знову сходяться наші орбіти
у цьому сакральному літі дроздів і суниць"
він так говорив, щоб я чула, як дихає літо
зітхає-злітає-гойдає-то вгору-то вниз.
"мала, пам"ятаєш ту зірку з далекого липня -
вона рятувала мене від безсонь і пітьми"
це літо триватиме, доки цвіркун не охрипне,
не вистигнуть ріки і не доснуються дими.
"не можна, мала, пильнувати непевного броду,
бо довго не встоїш, коли все навколо тече"
у тому світанку заскиглило кілька мелодій,
коли ж я молилась - метелик присів на плече.
"мала, повертайся, ти ж знаєш - чекати я вмію,
ця крадена стежка твою наслухає ходу"
чому я стою і тамую свою аритмію,
чому його слухаю, вірю йому і не йду?
*****
***
© Copyright: Людмила Весела, 2018
Свидетельство о публикации №118030305259
Свидетельство о публикации №118030305259
Рецензии