***

*****
даленіє неначе тривога нічної ріки
і відлунює голос твій
і догоряє болідом
між білизни готельної - сум безіменний хрумкий
бо твій потяг вечірній пакує валізи на південь
ми залишимось/кожен/такими ж як були раніш
щоб свободою власною не зарікатись/усоте/
а я знаю напевно - за мною ходитиме вірш
у найближчому в часі безсонні високовольтнім
ти мені залишаєш несходжені стигми долонь
ти дороги мені пророкуєш на вистиглій гущі
але ж день догорить
але ж зойкне спекотний перон
і збіжать за тобою всі трави сполохані з кручі
ти ловитимеш їх у картинки в дорожній айфон
фіксуватимеш миті останні пекельного липня
і вростатимеш в нього неначе в купейний свій сон
як в останню з адрес із якої/мандруючи/випав
і коли тебе знову відпустять спіралі світів
ти повернешся в літо яке уже буде на спаді
я тебе не спитаю чого ти найбільше хотів
бо також не скажу що чекала на тебе насправді
*****