коли серце світанку відлунює наче в пташини
коли плентає спека містами неначе причинна
підглядаю далеких припливів циклічні послання
у дощі що звисають над стомленим пляжем вже зрання
і коли перелистують хвилі ранкове латаття
і з найближчого острова моляться верби патлаті
я вивчаю графіті із вікон брудних електрички
у якій я у зиму везу своє літо тропічне
шум ріки
сплеск весла
аромати соснового бору
тихий відчай того що скінчилося все надто скоро
і пилюку дороги і відблиски західних вікон
навіть те що зловити не встиг мій пошарпаний "нікон"
бо за кадром лишились веселка і спека хронічна
і чекання дзвінків і розломи мої тектонічні
і чим ближче додому тим далі із літа в нікуди
крізь мости і безсоння відлунюють рейки: забудеш...
***
© Copyright: Людмила Весела, 2018
Свидетельство о публикации №118030304801
Свидетельство о публикации №118030304801
Рецензии