Единственный... Нина Бойко

оригінал

Єдиний, коханий, далекий-далекий,
Відчуй, як тріпоче душа.
І знову весна, знов вернулись лелеки.
А ти не вернувся з вірша.
Болить і болить, то стискає, то рветься.
І тугу тримає рука.
Нікуди не ділась любов з мого серця.
Вона не дісталась рокам.
Усе пам'ятаю і кожну хвилину
Лелію, мов мати дитя.
До тебе в думках і у сні знову лину.
Та краще б уже забуття.
Чи ще я побачу жадАну людину?
Відомо лиш долі самій.
Далекий-далекий, коханий, єдиний.
ЗавждИ був і будеш ти мій.

Ніна 2014.

Перевод Веры  Бондаренко


Единственный мой, но какой же…далекий,
Почувствуй: трепещет душа.
И снова весна, снова  аистов клёкот.
А ты не пришёл из вирша…
Болит и болит, то сжимает, то рвется,
Тоскою болеет  рука.
Да всё ж не исчезла любовь та из сердца.
Она не досталась векам.
Любую минутку я припоминаю,
Как мать помнит чадо своё…
Тебя я и в мыслях, и в снах обнимаю,
Не лучше ль уйти в  забытьё?!..
Увижу ль еще я кого-то желанней?
Известно лишь доле одной.
Родной мой, порою ночною и ранней
Всегда был  и будешь  ты  мой.

Благодарю Нину Бойко за оригинал
и Светлану Груздеву за оказанную помощь в переводе