Проводжае ранок нас додому... Любов Сердунич

Оригінал:


Проводжає ранок нас додому,
Поверта підслухані слова.
Перехрестя губ ще зніме втому.
Все довкола знову ожива.

Нам розлука стелить вже дорогу,
Та любови пломінь ще не згас.
В світлі усмішки я до порогу
Донесу той пломінь в пізній час.

Впало слово – а було ж зол;то!
Вже нема в нім змісту, не кажи.
Нам разом згоріти б у польоті!
Без сердець нема для чого жить.

А жаринка від пожеж тих наших
Спопеляє душу ще мені.
Я дозволю покохати кращу,
Тільки в очі щоб дививсь – мої!
(© Любов СЕРДУНИЧ, 2007)


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Провожает утро нас до дома,
Возвратив по-честному слова. 
Перекрестье губ дари'т истому,
Обновляя жизни закрома.

Хоть разлукой стелется дорога,
Да любовный пламень не погас.
Свет улыбки прямо до порога
Донесёт его мне в поздний час.

Слово было золотом сначала,
Сказанным – уже не дорожить.
Вместе воспылать в полёте мало –
Без сердец нам не для чего жить.

А искринка от пожаров млечных
Не испепелила мой наив.
Я позволю лучшею увлечься,
Только в очи чтоб смотрел – мои!