Ти знов переходиш рубіж…
Боїшся… Тремтиш, наче звір…
Стискаєш єство своє в біль…
Ховаєш на серці кукіль…
Ти сходиш останнім теплом…
Вимолюєш з Неба вогню…
Вслухаєшся в ритми розмов,
Що вже не належать буттю…
Ти знов переходиш за грань
Так, наче ступаєш не ти…
У латах з кривавих страждань –
І тіло, і погляд, й думки…
Ти перекидаєш слова
З пустого в порожнє й назад…
Тріщить від жалю голова –
Не хочеш лишати свій Сад…
Ти знов переходиш межу…
Це все вже було, і не раз…
Промінчик летить крізь пітьму,
Долаючи простір і час…
Ти вкотре завершуєш гру,
Яку називаєш життям,
Що більше подібна до сну…
Рушай… Відпускає Земля…
01.03.2018
Ти знов переходиш рубiж
© Copyright: Катерина Жебровська, 2018
Свидетельство о публикации №118030209855
Свидетельство о публикации №118030209855
Рецензии