Наспіває вітер,в теплім хутрі свист,необачно крутить пожовтілий лист
Волошкове літо у полоні хмар--- каламутить дощик осені відвар.
Краплі на долонях-- доля самоти,зачарує зілля чистої води.
Чи дарунки неба,чи солонь очей,більшого й не треба для таких речей.
Подарує осінь вранішню зорю,миє теплий дощик мою самоту.
Ворожу на зорі і дзеркальний блеск малював на долі клин сумних лелек!
Пролетіли з ними молоді роки,звали за собою,та нема куди.
Вже минуле дощик змиє наче час,щоб самотній вітер піклувавсь про вас.
Самотн й в тер
© Copyright: Валерий Любащенко, 2018
Свидетельство о публикации №118030208425
Свидетельство о публикации №118030208425
Рецензии
