Тарас

Схилив голову Тарас*, – тяжко зажурився               
Гірка доленько моя, ...нащо ж я родився?               
Між пихатих панів ріс, ...їм поневірявся
Викупили з кріпаків, ...грамоті навчався
Та життя, ...важке життя, ...не судилось долі
Мав талант, і душу мав, та знов у неволю
На заслання, ...у пісках, - судилося бути
Не догодив Владі, Царю, ...погнали в рекрути
Гірка доленько моя, – навіщо ж родився?
Схилив голову Тарас, ...важко зажурився
...Проминуло скільки літ, …Тарас в бронзі мріє
Та Український нарід, так жити й не вміє
Пнуться, рвуться у панИ, – любою ціною
В „бога ввірують” вони, ...а сплять, – з сатаною
Обідрали чесний люд, …в дітей одібрали
До ниточки, …до копійки, батьків обікрали
І на цій людській біді, „гріють” собі руки
Та розплати час прийде, за народні муки
Схилив голову Тарас, – важко зажурився
Гірка доленько моя, …краще б не родився
25.12.1992р. 

*Памятник Т.Г. Шевченку у м. Києві