Життя проходить в мить одну
А ми збагнем, що наче і не жили
На білім світі пізнаєш ти
Весь шлях, його межу і прірву, схили
І як ти жив, чого набув, навчивсь,
Чи полишив згубивши
Не помилився жити – чи не ти?
У мареві чи в сні збагнувши
Немає значення подекуди ніщо
З собою не візьмеш ні крихти
Коли прожив і не проснувся ти
Та полишивши все – згубивши
Любов одна, вона лиш все
Візьми з собою у дорогу
Яка в красі творить живе,
Життя благе, а смерть – вона ж ніщо
Тому Любов живе й посмертно з Богом!
(Ярослав М., АМ/7:33, 02.03.2018р.)
Життя як сенс
© Copyright: Ярослав Мельник 9, 2018
Свидетельство о публикации №118030204364
Свидетельство о публикации №118030204364
Рецензии