Моё в мире место

Облиш розмови - покажи!
Направ мене за вітром змін.
Підточили, наче олівець, слова,
Відбиваючись до вух, від сірих стін.

Під нескінченним гнітом буревію,
Що народився з непотрібних слів,
Я хитаюсь, мов тонка береза -
Під жалібний, у пустоту, свій спів.

Покажи мені це місце!
В мої легені, віру в нього, ти вдихни.
Тримай моє життя міцніше!
Душа, вже склала речі, щоб втікти.

Власний шлях, своя дорога -
Солодке марево в кошмарі.
Скрізь туман, та вічні роздоріжжя,
Не як живому, а як примарі.

Мов собаку, що розірвала ляльку,
Доньки безжального багатія,
Саме лише повітря, пинає в спину,
А ніч - за горло давить в небуття.

Я кричу. Лиш погляньте в очі!
Як беззахисне, осиротіле дитя,
В них кричить бажання жити.

Заглянь у них. Побач, і зрозумій.
Ти знайдеш той міліграм тепла,
Що бажа, в своїм каміні тліти.

Покажіть же мені місце!
Я давно вже впав, не бачу.
Дощ змиває сили злісно.
Що надбав - одразу втрачу.