Вона кохала, я це знаю, ось синці,
Коли ти збуджений, не в стані зупинитись,
Я брав її, а їй хотілось тільки битись,
Тремтіла шия довго у руці.
(с) Юрій Строкань
Не гарві ж, не вайнштейн - за що ж мене?..
А дехто любить, щоб погарячіше...
Не з березневих? Взагалі не з кішок?
А серце чого ж билось, як дурне?
...За що у ванній песика втопив?
Бо так тварюка гавкала й скавчала,
Що не заткнеш ні милом, ні мочалом.
(Собаки всі скажені, мов клопи.)
Як збуджуюсь, так дах одразу рве!
...Як не збудитись - в неї ж пружні груди
Та й інші неабиякі споруди...
А жаль, що не вайнштейн я, не гарве...
І взагалі, товарише майор,
Вас хіть от хоч би зрідка розпирає?
Не весь же час кохатись за сараєм...
Ну, в книзі буде інший коленкор.
Юрiй Строкань
© Copyright: Рассказов Андрей, 2018
Свидетельство о публикации №118022706989
Свидетельство о публикации №118022706989
Рецензии
