Застигли хвилини, години... роки, як граніт.
Життя - брили льоду, яких розтопити несила.
Я вчора під серцем тебе, мій синочку, носила,
та час зупинився, тепер він - твердий моноліт.
ми в ньому застигли, бурштинові мушки малі...
чимало століть будем замкнені в тому полоні...
та якось всесильний Господь нас дістане з землі
і ми оживем у цілющих БатькІвських долонях.
Мушки
© Copyright: Ева Сокол 2, 2018
Свидетельство о публикации №118022704604
Свидетельство о публикации №118022704604
Рецензии
Янтарні вірші, як застигле сонце! І як - надія Батьківські долоні!
Анна Стефани 2 04.03.2018 14:27 • Заявить о нарушении
Анна Стефани 2 04.03.2018 14:27 • Заявить о нарушении
Як трансформується надія в віру, воскреснемо в долонях у Отця...
Щиро Дякую, люба Анно!!!
Весняного тепла!
Ева Сокол 2 05.03.2018 10:38 Заявить о нарушении
Щиро Дякую, люба Анно!!!
Весняного тепла!
Ева Сокол 2 05.03.2018 10:38 Заявить о нарушении