Про чай
Щоб іній в серці сміхом розтопить.
І зацілую палко за звичаєм,
Коли ми вдвох не станем чаю пить...
Старе пальто, кашкет, твои долоні,
Усе таке смішне й непоказне,
І сніг, що ледве-ледь присипав скроні
Забутим щемом вразили мене.
Розхвилювалась віхола довкола...
Відвоювала всі свої пости.
В полоні років осінь сивочола...
А прагне щастя...Ти мене прости...
Зійдеш з зими - зігрію теплим чаєм...
Свидетельство о публикации №118022711564