В долинах гір поміж дубів кремезних
блукає, мов безхатько, вітер,
а понад хмарами кобзар старезний
пісні сумні співає всьому світу.
І падають дощем додолу сльози Божі,
вмиваючи траву зелену на могилах:
він так хотів, щоб люди були схожі
на нього...та для них це неважливо.
Пов'язли, мов в болоті, у турботах,
впритул не помічають, що життя минає,
весь шлях вирішують чи за, чи проти
і гаснуть Сонцем десь за небокраєм.
Серед дубів в долинах гір лиш вітер,
кобзар і Бог над хмарами, а люди,
як сироти одні: куди себе подіти
не знають - так було завжди і буде.
Сироти
© Copyright: Личность Второго Сорта, 2018
Свидетельство о публикации №118022511252
Свидетельство о публикации №118022511252
Рецензии