Первые цветы

Сказка

Десь далеко за горами
Що сягають аж до хмар,
За квітковими лугами
Де джмелі беруть нектар,
На узбіччі стежки в лісі
Вітерець відпочивав
І не наче таємницю
він про щось розповідав.
Бубонів  під ніс тихенько,
Щось про зиму та весну.
Як зимою все біленьке
І як звірі йдуть до сну,
Як жбурляють хуртовини
Кульки  снігу у шибки.
Їжаки як сплять в хатині
Аж до самої весни.
Потім щось шептав про квіти,
Про весінній першоцвіт,
Про березу соковиту
Й перше свято на весні .
 Але потім знявсь  у гору,
Начебто про щось забув,
Глянув в далечінь прозору
І за обрій шмигонув.
Та напевно не догледів,
Що лишив на камінці
Свою книжечку пухкеньку,
Про родину їжаків.
Прогорнулися  сторінки
Зупинившись на оцій,
Про казковий ліс, весінній,
Самий кращий на землі.
Тож  зима добігла краю,
Сніг під сонечком розтав,
І в струмочках водограю,
Радісно загуркотав.
Повернулися до дому
З вирію усі птахи.
В старій хаті по одному
Позіхають їжаки.
-Ох і добре ж було спати!-
Позіхнув їжак татусь.
-Треба спину розім’яти
Бо ніяк не підведусь…
 Бачить він ще спить малеча,
Та і мама їх ще  спить.
Позіхнув, розправив плечі,
Чує бабця тупотить.
-Доброї весни бабусю!-
Тільки встали й за поріг?
Дайте зараз подивлюся
Чи зійшов промерзлий сніг?
Відчинив вікно і бачить,
Все зелене навкруги,
Квіти надзвичайно пахнуть
І цвірінькають птахи.
Сонечко примружив око
Бавить промінцем кота.
Він розніживсь, лежебока,
Підставляє живота.
Відчинила бабця двері,
А повітря аж смачне …
Так і квапиться в оселю,
Наче хтось наздожене.
Тато підійшов до ліжка,
Їжачки солодко сплять,
Бачить голки стали більші,
І носи сильніш  соплять.
 Підросли вже їжачата,
Тато лагідно їх зве:
-Прокидайтеся малята,
Квітень в гості до вас йде.
Позіхнули розбишаки
І очами кліп та кліп,
Наче та сова з гілляки,
І мерщій на другий бік…
-Тату дай іще поспати!-
Буркнув знехотя Захар.
-Нам ще рано уставати-
Підхопив собі Назар.
Але тато не здається:
-Прокидайтеся і все!
І тихесенько сміється.
-Бабця воду он несе!
 Позлітали голкокрилі
З ліжка наче два джмелі,
І гудять під ніс що сили,
Що вони вже не малі.
Тато трохи їх послухав
Каже їжачкам:- Ходім!
І попереду потупав,
Хлопчаки пішли за ним.
Вийшли з хати на подвір’я,
Швидко кіт до них підбіг,
Муркнув їм про щось весіннє
І кудись собі побіг.
Хлопці бачать серед двору
Бабця витягла ослін,
А у горщиках на ньому
Квіти, пахнуть на весь двір.
Бджоли радісно літають,
Щось шепочуть квіточкам,
В кожну квітку заглядають
І збирають з них нектар.
Тато каже:- зараз, разом,
Горщики беріть мерщій
І підем будити маму
Про весну розкажем їй.
Тут Назар Захара смикнув:
-Бачиш братику вони,
Бабці горщики, що влітку
Готували до зими.
Пам’ятаєш цибулинки
Ми садили у пісок?
-Пам’ятаю, йди вже швидше-
І скоріше сам пішов.
Бджоли сіли на камінчик,
Щоб не заважати всім.
Схуд без горщиків ослінчик,
Їжаки зайшли у дім.
Обступили мами ліжко.
Бачать мама вже не спить ,
І вони тихенько, щиро
Шепотять:- Весна бринить,
Теплий вітерець літає,
Ліс прокинувся від сну
І птахи кругом співають
Прославляючи весну.
Все довкола вже зелене;
І ці горщики важкі!
То дарма що всі різьбленні,
З квітами як кам’яні.
Обняла їх мама :-Діти,
Ви ж мої чарівники,
Дякую за гарні квіти
Мої дзвоники весни.
Ставте горщики до долу,
Кличте бабцю, снідать час.
Мийте руки і до столу,
Силу додамо у вас!
Квітень дивиться в віконце
Вся родина за столом,
Квіти в горщиках, і сонце
Зігріває  всіх теплом.