Важкий день

Мій переклад http://www.stihi.ru/2017/01/23/2351



Яке щастя, що у мене є свій кут... тобто ось цей диванчик... викинути?
Я вам викину!
Я його з таким трудом спочатку у кота Симона відвоював, а потім у господині ... господар здався без бою...
він просто вирішив, що після бою з котом і господинею, йому і на фіг потрібен такий обдертий диван.
Мені?
О!
Дуже потрібен...
Я можу тут просто насолоджуватися життям...
Огляд житла відмінний... все в межах досяжності...
Кухня, ванна, туалет, спальня господаря(табу), господині(там Симон спить), діти виросли(їм просто дуже пощастило, що мене раніше тут не було), рідня господаря і господині(їм сюди дорога замовлена і просто перекрита мною)...
Правда нова проблема на малювалася...
Хазяйські діти своїм батькам на ювілей їхнього спільного життя подарували двох папуг і хом'яка...
І нащо вони потрібні, я вас питаю?
Адже вони мене копіюють і здають усі мої витівки господареві... хом'як вічно у колесі шумить..
Втечу мабуть готує... обмірковує втекти з цього золотого житла...
Я?
Вже не хочу... чого я там не бачив на волі!
Кому я там на фіг потрібен після ветлікарні...
Сором і ганьба моїй господині!
Сама до коханця сновигає через день, а мене так образила!
Скільки на світло не з'явиться далматинців!..
Казала, що я вже старий і прибутку ніяку не даю, тому нічого бігати по підворіттях!
А сама що молода?
І який господареві прибуток від її коханців?
Ось хто щасливий так це він!
Зараз на якомусь сайті у любов грає по skype...
Шкода у мене компа немає...
Ось і сиджу на цьому своєму обдертому дивані в тузі і самоті...


21.02.2018