Ти топчешся знову
Ти топчешся знову по тілу чужому,
Навмисно до горла приставила ніж,
Так будуть гармати усе руйнувати,
У попіл зітруть надію і сміх.
І ти між людей звикла ходити,
Усмішка беззуба як рана в душі,
Кого ти сьогодні кинеш у яму,
Ногами затопчеш сердце людське.
Але серед темряви немає покою,
Кайдани гримлять на битих плечах,
Я чую щурів у тісному пеклі,
Коліна розбиті вони розгризуть.
Але у цій пастці кричати не буду
Між ґратами бачу сонце ясне,
Ти топчешся знову по крові і поту,
Жахлива війна.
Ти топчешся знову
© Copyright: Бондаренко Михаил, 2018
Свидетельство о публикации №118022100146
Свидетельство о публикации №118022100146
Рецензии