Ти моє незбагненне. Ти моя безнадія і втома.
Ти натхнення і сила - водночас, і слабкість моя.
Де б не йшли ми, з тобою я завжди вдома,
Як не зверне дорога, як не крутиться наша Земля.
Ти - мій компас, який мені вкаже лиш вірний шлях,
Ти - тепло, що в найглибшій пітьмі топить лід.
Що б не сталось, яким би не був сильний страх,
Ти своїми крильми прикриваєш мій цілий світ.
Як ти будеш один? Як я буду без тебе одна?
Коли зникне усе - тільки ти будеш мати вагу.
Де сховати тепло? Куди дінеться моя весна,
Як любов помиратиме в муках на вічнім снігу?
Знов приходять кошмари - не вві сні, а таки наяву,
Ті, що мучили серце з початку світів і до скону.
Якщо матиму сил, то й без тебе життя проживу.
Та хіба то життя, коли втратив дорогу додому?...
19.02.2018
все присвяти та присвяти... коли ж то ск нчиться?
© Copyright: Анеля Венечкина, 2018
Свидетельство о публикации №118022000478
Свидетельство о публикации №118022000478
Рецензии