Прощенна недiля - звернення до Батькiв

Були поряд…,
І,  раптом,  не стало…!
А навколо…,  якась суєта…
Якою  дорогою   пішли?
Чому то,  мовчали…!
Та  без них…, обірвалося…
Колишнє  життя!

І вдень і вночі…,
Їх повсюди шукаю!
Навкруги  -  лабіринти:
Стежинки,  стежки…
Головного,  одне - одному,
Ми ще не сказали!
Мамо…, Тато…!
Уклінно прохаю…,
Поверніться…!
До мене…, сюди…

Я  Вас  палко люблю!
Ваші  руки,  в мозолях,  -  цілую…
І сумую за Вами завжди!
Люди кажуть:  «Лишився  один…,
Сиротина!»
Серце, у мить…,
Розлетілось!
На маленькі…,
Як сльози,
Шматки…!

Простіть,  Ви, мене…,
Увесь час я благаю!
І молитовно…,  до  Бога!
Звертаюсь…,  тоді…!
Як же так…?
Мої золоті…
Чому…?
Бо того,  що буде,  - не знав!
Чому…?
Коли були живі…,
Я, Вам,  таких слів…
Не казав…?

Простіть!  Через  мене
Ночей не доспали…!
Коли ще були…,
Такі молоді!
І,  з ранковою зорею,
У вікно виглядали!
Бо так тяжко…,
Свого  сина  додому,
Щоденно, чекали!
Та  ще у листах, - 
Що  із  того… ,
Далекого краю,
Про наше майбутнє… -
Гарних,  від мене, 
Бажали  новин…!

Простіть!
Мої, Тато і Мамо!
Там…, де зоряні
Далі одні…!
Простіть!
Нас за те…,
Що, тільки  тоді…,
Ми  готові… ,
Усе цінувати!
Те, що втратили…,
Зараз…,
Мої  дорогі…!

18 грудня, 2018 рік.


Рецензии