Прощенна недiля - звернення до Батькiв

Були поряд…,
І, раптом, не стало!
А навколо…, якась суєта,
Якою дорогою пішли?
Чому то  -  мовчали…!
Та без них обірвалося
Моє життя!

І вдень і вночі
Їх повсюди шукаю!
Навкруги  -  лабіринти:
Стежинки, стежки!
Головного, одне - одному,
Ми ще не сказали,
Мамо…, Тато…!
Прохаю…,
Поверніться
До мене…, сюди…

Я Вас палко люблю!
Ваші руки  -  цілую…
Та сумую за Вами завжди!
Люди кажуть: «Лишився  один,
Сиротина...»!
Серце, у мить…,
Розлетілось!
На маленькі…,
Як сльози,
Шматки…!

Простіть, Ви, мене…,
Увесь час я благаю!
І молитовно…, до Бога,
Звертаюсь тоді!
Як же так…?
Мої золоті…
Чому…?
Бо того, що буде, - не знав!
Чому…?
Коли були живі…,
Я Вам таких слів…
Не казав…?

Простіть! Через мене
Ночей не доспали…!
Коли ще були
Такі молоді!
І, з ранковій зорею,
У вікно виглядали!
Бо так тяжко…,
Все сина додому,
Щоденно, чекали!
Та гарних, від мене, 
Бажали новин…!

Простіть!
Мої, Тато і Мамо!
Там…, де зоряні
Далі одні…!
Простіть!
Нас за те,
Що, тільки  тоді
Ми  готові…
Усе цінувати!
Те, що втратили
Зараз…,
Мої  дорогі…!

18 грудня, 2018 рік.