Д вчина-Укра на

Як линуть хмари на небосхилі,
Як простягається ріка,
Пишу тобі я, моя мила,
Бо ти єдина моя.

Я з малих літ тобою милуюсь,
Твоєю вічною красою.
Та я й за себе не хвилююсь,
Тільки б ти була зі мною.

Ти, наче зірка в чистім небі,
Мені дорогу спонука,
Або, як вітер завихристий,
Від лиха мене відтяга.

Я думав, будем ми з тобою,
Я думав, що не станеться біда.
Та з чужини лиха доля
Нам нечисту принесла.

Вони як ті шакали,
Що шукають в лісі дичину.
Вони як ті ворони,
Що люблять їсти мертвенну.

Ці гади злобні та нещадні:
Де є вони там попіл, прах.
Вони, як полум’яний змій,
Повзуть і спалюють міста.

Молив я бога, щоб наші душі
Не зустріли цих смертельних пут,
В які ці звірі проклятущі
Усіх нас хочуть лихо взуть.

Як голодні вовки, що полюють,
Прийшли вони на овечий пас.
Так з цим же виразом обличчя
Хильнути крові хочуть з нас.

Ось прийшла ти по худобу,
А ці вовки тебе вже ждуть -
Уявляють в своїх мріях
Як тебе, паскуди, жруть.

Ти біжи, біжи через поля,
Втікай ти через ріки, гори-
Біжать по тебе вже вони.
Не дай нам бог такої долі!

Минули дні з того часу -
Шукав тебе я скільки міг.
І наштовхнувся якось, раптом,
На понурий старий хлів

Підійшов ближче я до нього,
Я не хотів побачити такого...
Лежить скривавлена
дівчина,
А ім’я їй Україна…