Осіння тиша... пагорби, яри,
Жовтогаряча лісосмуга.
До божевілля грають кольори,
Але чомусь на серці туга.
Під килимами осені Земля,
Казково синє-синє небо…
Мандрує час кудись нізвідкіля -
Миттєвості роздати треба.
Летить тендітне павутиння мрій,
Втішає доленьку надія.
Поміж сузір'їв чую голос твій, -
Вирує спогадів стихія.
Осiння тиша
© Copyright: Марат Школьник, 2018
Свидетельство о публикации №118021810080
Свидетельство о публикации №118021810080
Рецензии