Ты шёл за мной...

Ты шёл за мной - на запах серафима
И утверждал: "девчонка-егоза"...
А я была, как лев, неукротима:
Стеклянный взгляд, квадратные глаза...
Бери себе - "красивую" такую.
На каждый жест - затейливый сюжет.
То хулиганю я, то паникую,
То не обдумав отвечаю: "нет".
Страхую мысли, но не рою ямы.
Крутые меры - тоже не по мне.
Прости меня, что  чуточку упряма,
Стреляю взглядом, словно на войне.
Едва зарвавшись, остываю сразу,
Разоружаю смаху целый строй...
Я очень тонко чувствую приказы,
Но очень плохо, кто из нас "герой".
Могу аукнуть и исчезнуть в чаще,
Могу порвать натяную нить.
Могу поверить дружбе настоящей
И по-собачьи -  преданно любить.
Во мне вполне креплёная настойка,
Ты - дегустатор у неё - один.
Но честь мундира защищая  стойко,
Я  покидала остров без причин.
И снова шла на аромат искусства,
Где столько счастья - сколько и  беды.
Твоя вода была прохладной, вкусной,
И я пьянела от живой  воды...
Уже не верю, что она плохая.
Кран перекрыла - трубы потекли...

Теперь я красным  облачком порхаю,
Как светофор от неба до земли...




Так звучат мои стихи укрїнською (перевод Лидии Скрипка)


http://www.stihi.ru/2018/03/22/8608



За мною йшов на запах Серафима,
І визнавав: "дівчисько розбитне"…
Я ж неприборкана, непоборима,
Гартована морозом і вогнем.
Бери собі – дивись, як я крокую,
На кожний рух – придуманий сюжет:
То хуліганю я, то панікую,
То виявляю заперечний жест.
Не вислизає думка з-під контролю,
І мрії надмір – теж не по мені.
Пробач, що непоступлива до болю,
Й стріляє погляд, наче на війні.
Ледь спалахнувши, охолону зразу,
Вмить обеззброю лінію вояк…
Я відчуваю тонко суть приказу,
Хто з нас "герой", не розберусь ніяк.
Озватись можу й зникнути у хащі
Під силу розірвати геть зв’язок.
Повірю дружбі справжній і найкращій,
Любов підняти здатна до зірок.
В мені кохання краще еліксиру,
Ти – дегустатор в нього сам-один.
Щоб захистити гідно честь мундира,
Я острівок лишала без причин.
І знову йшла за покликом мистецтва,
Де частки навпіл щастя і біди.
Твоя вода – цілющий верх блаженства,
І я п’яніла від ковтка води.
Я твій напій повільно видихаю,
Лишаючи кохання слід на склі.
Затим безпечно хмаркою порхаю,
Як світлофор від неба до землі.