***
Бездумно стрибаєш в криницю
Й шукаєш порятунок в ній.
Втрачаєш мудрості пшеницю
І викидаєш душу в гній.
Знаходиш щось у міркуваннях
І ставиш серце під пароль
Втрачаєш чистий сенс бажання.
Творцем якої є любов.
Я б ще боролась в тій криниці
Так безнадійно аж на дні,
Проте у ній стіни - то спиці…
І ріжуть спроби на шматки.
Заплуталась… «Ей поруч друзі!», -
Кричить замучена душа.
«Та де ж вони? Де їхні руки?»
Шепчу у відповідь їй я.
***
© Copyright: Виктория Синаевская, 2018
Свидетельство о публикации №118021604907
Свидетельство о публикации №118021604907
Рецензии