***
Схрестила нас доля, та зараз так сумно…
Бо втрата ТЕБЕ це у пекла як тундра.
Ти став моїм центром, приходиш ночами…
Хоча бачу яму бездонну між нами.
І впевнена більш не зведуть перехрестя.
Та Дідько! Заліз ти углиб мого серця…
Я тихо сховаю свій біль за устами,
Вони хай всміхаються, криють від зламу.
Я вже згартувалась до зрад і шаленства,
Залишилось зжитись із зайвим буденством…
Я знаю за рік буду з себе сміятись…
А зараз ось так… Треба кремнем триматись!
***
© Copyright: Виктория Синаевская, 2018
Свидетельство о публикации №118021604796
Свидетельство о публикации №118021604796
Рецензии