Светит влажная звезда...

Светит влажная звезда
из дождей и листьев...
Нет печали в поздних снах,
мести и корысти.
Мы проходим по земле,
словно неживые,
две улыбки на губах -
раны ножевые.
Я как поезд в тупике,
снег кругом и ветер,
нет отсюда позывных,
я один на свете.
Как любила ты меня -
времени виднее:
да, как тысяча сестёр
и ещё сильнее.
Только вспомню песню я -
про года былые:
там сестра есть и жена,
не нужны чужие.
Я сломаю голос свой,
как замёрзший прутик,
только б выбраться в весну
из морозной жути.
По воде плывут круги,
тяжек с сердца камень.
Белый парус тишины,
птичий свист над нами....


Рецензии
Доброго дня Вам, Іване!
Вже скоро-скоро розтане сніг і лід, подують весняні вітри і життєдайне тепло наповнить світ!
І “волога зірка із дощів і листя” обов'язково “поведе Вас у весну з морозної жуті”.
Головне — вірити і прагнути! Бо думки — матеріальні.

Осінньої днини по літній стежині
Я стрімко й невпинно
Іду до зими.

А серце тріпоче, йти в зИму не хоче
І душу лоскочуть
ВеснЯнії дні...

Там далі блакитні, попЕреду літо,
Дороги відкриті
ВітрАми весни!

ДопОки ще мрію, плекАю надію:
Зима не завіє
В мої теплі дні!

Гарних весняних думок, натхнення і ВІРИ!
Все буде добре!!!!!

З теплом і найщирішими побажаннями,

Людмила Киреева-Силенко   16.02.2018 14:09     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.