Роздум...

Чому панує зло, коли Господь – добро?
Чому існує смерть, коли Господь – безсмертя.
Хтось прагне до життя, а комусь- все одно,
Загублена душа в життєвій круговерті.

І гордість є. Чому? Коли Господь – смирення,
І лютий гнів затьмарив зір людський.
Розпуста, як царися сьогодення
Закрила в Вічність шлях вузький.

Він Хрест обрав і муку на землі.
Тут- гіркоту, там- вічну насолоду.
І він вказав ті сходинки прості
Для кожного із нас і для всього народу.

Ті сходинки прості- це Заповіді Божі.
Не вбий і не вкради, шануй батьків своїх.
Дружина й чоловік хай будуть непорочні.
Молитвами святих врятуй нас, Боже, всіх!

Своє ім’я вдкрив.  Воно любов’ю зветься.
Любов’ю, що безмежна і свята.
Крізь небеса, як промінь сонця ллється,
Щоб лід сердець розтанув, там, де є вона.

Я вирву очі, що спокушують мене,
Заломлю руки, що є поштовх до гріху.
Я зроблю все, щоб полюбить Тебе,
І щоб відчути радість неземну.

О, Господи Святий, зірви важкі кайдани.
Вони, як камені, що тягнуть в глибину.
Небесний Лікарю, зціли болючі рани,
Від тіла і душі Ти відведи біду.

Спаси мене, о, Боже, я благаю
Від вічного вогню і адських мук.
Блаженства райського душа моя жадає
І ангельських пісень почути звук.

Зустрітися з Тобою віч на віч,
Побачить світло неземної красоти.
І скинути гріхи, як гору з пліч,
І увійти до Царства Вічної Весни.