Навдивовиж,але без зайвих слів
Кохання по душі пройшло вже босоніж,
Залишивши птахів веселий гомін на спомин.
Хай стануть свідками вони-
Не відчуваю я вини.
Що сталось,то сталось ,так склалось.
Коли свій спів ропочинають на світанні,
Слова я чую про любов останню.
Але без туги над днями і роками світлими
Щоб не було наруги,та серце не волало
Від пройдешніх ревнощів напруги.
Немов повітря вийшло із легень:
Не наздогониш те,що майоріє вже за обрієм,
Ген-ген...
***
Ні, не вороги ми і не друзі,
Та на душі все пісня про калину в лузі,
Що втратила кохання,тепер весь час
В скорботі і напрузі.
А може минеться?
Та якось(раніше було) обійдеться?
До Бога підійма небога очі і долоні...
А до зими,як завжди ягіди калини гіркі,червоні.
Та правди ніде діти:
Вже по весні чекаєм на Надії нові квіти.
Навдивовиж...
© Copyright: Николай Жихарь, 2018
Свидетельство о публикации №118021505746
Свидетельство о публикации №118021505746
Рецензии