Украина. Война за независимость 2018-2021, ч. 1

Украина. Война за независимость 2018-2021, ч. 1
Автор: Виктор Хадсон ©2018

Иллюстрация: Надежда Савченко представлена в романтическом образе национальной французской героини Жанны д'Арк. Автор изображения: Остап Гора.

Продолжение серии "Украина. Война за независимость 2014-2017 г. (см папку с тем же названием). Эта часть завершена в феврале 2018 г. В конце статьи приводится относительно недавняя, очень интересная речь секретаря совета обороны Украины Александра Турчинова об украинской военно-политической и экономической ситуации.
____________________________________

Тот, кто не помнит прошлого, обречен на его повторение.
– Дж. Сантаяна
Коррупция всегда была и остаётся наибольшей проблемой Украины.
– Петро Порошенко, украинский президент (беседа с канцлером Австрии, февраль 2018 г.).
___________________________________

1. Восточный фронт и Крым.
2. Отношения с Европой и миром.
3. Сирия.
4. Экономика.
5. Внутренняя ситуация.
6. Отступать некуда.
7. Речь Турчинова.
___________________________________

Четыре пост-майдановских года пролетели быстро. Новая Украина удержалась на плаву и активно сближается с Европой. Одновременно, украинское правительство расходует около 6 процентов национального бюджета на оборону восточных границ. Третий вектор - внутренняя украинская ситуация. Эссе начнёт с положения на восточном фронте.

1. Восточный фронт и Крым.

После боёв на Светлодарской дуге, линия фронта не меняется, за исключением незначительных передвижений войск в т.н. серой зоне - грубом эквиваленте ничейной земли. В то же время, за последние два месяца украинские военные вернули под управление украинской администрации пять "потерявшихся в тумане войны" сёл серой зоны. В принципе, можно охарактеризовать текущие военные действия как позиционную войну с применением артиллерии, минометов, стрелкового оружия и минных заграждений. При этом обе стороны используют современные средства: приборы ночного видения, лазеры, средства радиоэлектронной борьбы, беспилотные летательные аппараты и т.п.
Здесь, для краткости, пророссийская сторона зовется боевиками, а занятая ими территория - ОРДЛО. Боевики создали и поддерживают структуру, имитирующую правительство: в ОРДЛО есть "министерства", "послы", "выборы"... Чего там нет, это способности обеспечить население питанием, поэтому из России в ОРДЛО постоянно идут "гумконвои". Зато с вооружением у боевиков нет проблем: они непрерывно обстреливают украинские войска, и с неменьшим азартом - мирное украинское население. Если день прошёл без обстрелов, то это уже событие. Отчасти это можно объяснить тактикой сдерживания, отчасти - стремлением сохранить политический статус кво внутри ОРДЛО, отчасти - излишком боеприпасов, отчасти - поддержанием боеготовности и отчасти - враждебным отношением ко всему украинскому.
    Стоит отметить ещё один неблаговидный момент: Украина и Сирия используются россиянами в качестве испытательных полигонов нового оружия, а представители российской военной промышленности делают циничные рекламные заявления о высоком качестве "проверенных в боевых условиях" экспортных  российских вооружений, что, кстати, имеет определенный эффект.
    На прошлой неделе в медии появилось сообщение о поставке в ОРДЛО захваченных украинских боеприпасов из Крыма. В ещё одном сообщении говорится о том, что боевики ОРДЛО через подставных лиц продают донбасский уголь Польше.

    Между ОРДЛО, Крымом и остальной Украиной установились "админграницы" с пропускными пунктами, по функции мало отличающиеся от обычных границ. Это, конечно, не значит, что ОРДЛО превратилось по мановению волшебной палочки в нечто легальное: ОРДЛО - это военный плацдарм и укрепрайон, полный танков, бронетранспортёров, градов, тяжёлой артиллерии, механизированых дивизий и зенитно-ракетных комплексов. Как известно, в ОРДЛО есть российские офицеры и генералы. Их периодическая ротация дает основание предположить, что РФ использует ОРДЛО для повышения квалификации своих военных кадров.

    Как предсказывал автор четыре года назад, Крымский полуостров превратился в стратегический сухопутный и военно-морской форпост России, с высокой концентрацией наземных, воздушных и морских родов войск, каждый из которых способен нести ядерное оружие. Недавно, РФ разместила в Крыму два высокоэффективных зенитно-ракетных комплекса, С-400, якобы для защиты от Украины. Конечно, на самом деле речь идёт о контроле черноморской акватории.
    С целью передачи социальной атмосферы в Крыму и ОРДЛО, ниже приведён полный текст песни Сергея Курочкина "Верните Сталина", исполненной недавно детским хором в Севастополе:
ВЕРНИТЕ СТАЛИНА!

Пусть знают те, кто молод:
Мы пережили голод,
Разруху и великую войну!
В атаку поднимались
И с жизнью расставались
И всей душою верили ему

И было правым дело
Мы в бой вступали смело –
Лишь в пекле закаляется металл!
И Сталин – ясный сокол,
Смотрел на Севастополь,
На привокзальной площади стоял.

Припев.

Верните Сталина на площадь привокзальную!
Он город из разрухи поднимал!
Историю хранил документальную,
Он здесь, на этой площади стоял!
Верните Сталина – от мнений независимо,
Героя у народа не отнять!
Верните Сталина – он наш генералиссимус,
Ему над Севастополем стоять!
Верните Сталина – он наш генералиссимус,
Ему над Севастополем стоять!

Поверьте: мы не дремлем,
Фашистов не приемлем,
И дух высок, и есть боезапас.
И если будет надо,
Давить мы будем гадов –
На это хватит мужества у нас!

Не в мраморе – в граните
Вы нам вождя верните
Я требую во имя стариков!
Пусть Сталин – ясный сокол,
Глядит на Севастополь
И в дрожь приводит всех его врагов!

Припев.

Верните Сталина на площади и улицы -
Он вёл на бой великую страну!
Расправим плечи – хватит нам сутулиться
Со Сталиным мы выиграли войну!
Верните Сталина – от мнений независимо,
Героя у народа не отнять!
Верните Сталина – он наш генералиссимус,
Ему на Красной площади стоять!
Верните Сталина – он наш генералиссимус,
Ему Парад Победы принимать!

Верните!!! Сталина!!!

* * * * *

   Большим событием будет поставка 35 противотанковых ракетных установок Javelin (дротик) из США – первый случай, когда Киев получит серьёзное западное летальное оружие. Политическое значение этого события в том, что американское оружие (и, следовательно, влияние) впервые в истории официально продвинется вглубь территории бывшего СССР.
 Украина ведёт собственные разработки, такие, например, как ракетный комплекс Ольха. Чего украинской армии не хватает, так это истребителей и военных судов. Единственное, что мощное (без шуток) украинское судостроение смогло родить на сегодняшний день – серия артиллерийских речных/береговых бронированых катеров "Гюрза-М", не имеющих противокорабельных ракет. А что касается истребителей, то на Украине попросту нет их производителей. Может быть, украинскому совету обороны стоит заняться организацией собственного истребительного конструкторского бюро и соответствующих производственных мощностей.

     Раз уж речь зашла об украинских вооружениях, можно упомянуть несколько любопытных фактов:
• импорт известных американских сверхмощных винтовок Barrett калибра 12.7 мм. Автор ознакомился с конструкцией винтовки и получил эстетическое удовольствие от того, как решена проблема отдачи после выстрела.
• противотанковый комплекс Стугна-П. Украинская модернизация совместной белоруско-украинской разработки 2006 г.
• практически вся "новая" тяжелая бронетехника - модернизированая советская бронетехника.
• самостоятельное производство лёгких бронетранспортеров, бронеавтомобилей и дистанционно управляемых оружейных модулей, обычно с 30 мм пушками, гранатометами, пулемётами и противотанковыми ракетами.
• В конце января/2018, Украина испытала свою первую крылатую ракету производства предприятия "Луч". "Укроборонпром" провел успешные испытания модернизированного зенитно-ракетного комплекса "Печора" и собирается запустить его в серийное производство". Вообще, на Украине наблюдается вполне понятная тенденция к созданию вооружений исключительно из украинских компонентов.
• появилось большое количество частных средних и малых предприятий по производству разнообразной военной техники. Например, батальон "Азов" имеет свою собственную производственную инженерную группу (!).
• несмотря на войну, государственные оборонные предприятия поставляют вооружения на экспорт.
• военное сотрудничество с Польшей и военная ("нелетальная") помощь Канады.
• реструктуризация украинской армии в соответствии со стандартами НАТО.

2. Отношения с Европой и миром.

Медовый месяц отношений с Европой закончился - в первую очередь с восточноевропейцами. Венгрия косвенно посягает на украинский суверенитет в Закарпатье и создаёт политические помехи в отношениях с Европой, а Польша занялась ревизией истории и приняла закон, согласно которому поляки не имели ничего общего с концентрационным лагерями и событиями на Волыни и о т.н. "пропаганде бандеровской идеологии". Согласно закону, каждый, кто произнесет слова " польские концентрационные лагеря", может быть посажен в тюрьму на три года. Также, в Польше есть элементы, посягающие на часть Закарпатья, которую они зовут "Малопольшей".
   Т.о., украинцы теперь должны заботиться не только о восточных, но и о западных границах. Украинское правительство ещё не определилось с ответом на польский закон, но на местах уже раздаются призывы к ответным мерам: в Тернополе местные власти решили по праздникам вместе с украинским поднимать бандеровский флаг. Помимо Украины, протесты выразили Израиль и США. Страны Европы и СНГ промолчали.

* * * * *

В связи с польскими делами, автор публикует ниже свой специальный политико-исторический коментарий.

Ни для кого не является секретом, что польский антисемитизм существовал задолго до Второй мировой войны, да и после тоже. То, что польское правительство отрицает историческую правду, ставит его на одну доску с нацистами.
   Автор этой статьи знает, например, что в лагерях Бельзек, Собибор и Треблинка, использовавшихся ИСКЛЮЧИТЕЛЬНО для уничтожения двух миллионов евреев восточной Польши ("операция Рейнхард"), охранниками были польские граждане (т.е. поляки по национальности, которых никто не заставлял работать охранниками) и советские военнопленные разных национальностей. Эти охранники предварительно проходили "тренировку" в СС, с тем, чтобы быть эффективными и безжалостным убийцами.

Даже такой заскорузлый польский политик, как председатель ведущей партии "Право и справедливость" Ярослав Качинский, был вынужден выступить 10 февраля 2018 г. с заявлением:
"Сегодня враги Польши, можно сказать дьявол, предлагают нам очень плохой рецепт, серьезную болезнь души, болезнь разума – болезнь антисемитизма. Мы должны отвергнуть, отбросить антисемитизм".

Неразумный закон польского сейма не только не решил поставленные перед ним цели, но и вызвал обратную реакцию мировой общественности.

* * * * *

   Неприятным событием для Украины стало посещение Крыма немецкими парламентариями от правой партии "Альтернатива для Германии", заявивших в симферопольском аэропорту, что то, что после этого их не пустят на Украину, их нисколько не волнует и они и в дальнейшем будут посещать Крым.
      Мимо внимания автора не прошёл и тот факт, что нынешние поклонники Сталина на словах поносят фашизм, одновременно приглашая к себе духовных наследников Гитлера. Впрочем, чему тут удивляться? Несмотря на антифашистскую реторику, ещё с середины 1920-х годов в РСФСР обучали немецких кадровых военных, среди которых были, например,  Гудериан и Манштейн. Известно, что именно в России фашистские генералы позаимствовали идею массированного применения танков.
   Не только немецкие парламентарии посещают Крым. Недавно, там побывал "с частным визитом" депутат чешского сената, Ярослав Дубрава, которому уже запрещён въезд в Украину. Похоже, посещение Крыма вошло в моду среди одиозных европейских партий и политиков, как своего рода ПР.

* * * * *

     Украина рассчитывает на дипломатическую, финансовую и военную поддержку Европы, США и Канады, и в этом плане добилась видимых успехов. Украинские руководители, дипломаты и представители  общественности активно участвуют в работе международных политических, экономических, культурных и спортивных организаций.

3. Сирия.

Соседняя с Украиной Турция начала масштабные военные действия на прилегающей сирийской территории и только что в один день потеряла убитыми 11 военнослужащих. Над Сирией уже были сбиты турецкий вертолет, российский штурмовик и израильский истребитель-бомбардировщик. В сирийском конфликте теперь участвуют Турция, Иран, Израиль, РФ, США, курды, оппозиция Асаду, проиранские силы, проарабские формирования и вообще все кому не лень))). Как и любая военная эскалация, сирийский конфликт означает неизбежный рост потерь среди гражданского населения.

   Военно-политический анализ любого конфликта должен ответить на два главных вопроса: как долго он будет продолжаться и каковы его текущие и возможные будущие последствия. На первый вопрос, автор ответил бы, что конфликту не видно конца и края, т.к. в него вовлечено множество сторон. Текущие последствия конфликта – растущая опасность ракетной атаки на Израиль, что может вызвать серьезный военный ответ Израиля по военным объектам Сирии и, возможно, Ирана. Израиль уже провел несколько серьезных атак такого рода, но это цветочки по сравнению с тем, что может случиться дальше. Вероятные долгосрочные последствия – фактический раздел Сирии на сферы влияния, границы которых будут определены исключительно военными возможностями конфликтующих сторон - так же как в Ливии и Судане. К сожалению, такой раздел не приведет к полному прекращению военных действий, что будет означать дополнительную напряженность и опасность для всего Ближнего Востока.

4. Экономика.

 Особо надо отметить, что в Польше работает около миллиона (!) украинцев. Последнее время, украинцы предпочитают ездить на заработки в Польшу, а не Россию.
    ЕС помогает Украине финансово и антироссийскими санкциями. Резко выросли экономические и культурные связи: по крайней мере, теперь все знают, что Украина – не Россия.
    Интересным моментом является перспектива дальнейшего экономического сотрудничества с Китаем. Один из наиболее амбициозных китайских проектов – трансазиатская железная (и автомобильная?) магистраль в Европу, не столько экономическое, сколько политическое предприятие. Возможно, это принесёт Украине какие-то выгоды, особенно если ветка магистрали пройдёт через её территорию. С другой стороны, китайский "новый шелковый путь" может составить конкуренцию российской транссибирской железной дороге. При всем при том, автор этой статьи не питает больших симпатий к авторитарному китайскому режиму. В ближайшее время, коммунисты Китая возьмут под полный контроль интернет страны. Когда-то такую политику Китая называли бамбуковым занавесом.
    Украина экспортирует сталь, уголь (?), нефть (?), продукцию транспортного машиностроения и сельского хозяйства. Пока, 60 процентов экспорта приходится на бывшие советские республики, остальное на Турцию, Китай, Ближний Восток и др. Возможно увеличение торговли с Канадой. В целом, украинская внешняя торговля испытывает дефицит примерно в 15 процентов, но в последние месяцы он слегка уменьшился.

На положительной ноте:
• в Германии значительно возрос интерес к украинской сельскохозяйственной продукции. По сравнению с последними восемью месяцами 2016 г., украинский сельхоз экспорт вырос на 24.5 процента. Просто для справки: в 2016 г., сельхоз экспорт составил 42.5 процента всего украинского экспорта.
• импорт "использованных" автомобилей увеличился в 6 (шесть) раз.
• Украина запускает собственную "лоукост" пассажирскую авиакомпанию - SkyUp.
• Украина подписала с Польшей меморандум об участии в проекте Via Karpatia - прокладке шоссе из Литвы в Грецию.
• в ближайшее время, на Украине начнётся строительство больших ветряных и солнечных электростанций с участием иностранных фирм.
• по сравнению с 2016 г., объём международных пассажирских железнодорожных перевозок увеличился в 4.5 раза.
• заметно выросли темпы дорожно-строительных работ.
• самый большой в мире украинский транспортный самолёт Мрия (Антей) перевез головной модуль марсианской ракеты американской корпорации SpaceX к месту сборки. Эта ракета только что запущена.

5. Внутренняя ситуация.

Даже без учета конфронтации с РФ, по интенсивности и проблемам внутриполитическая украинская ситуация ничуть не уступает внешней.

• культурно-историческое.
    ° неизмеримый ущерб был нанесен естественному развитию украинского языка и культуры за последние 400 лет. Даже украинское руководство неважно говорит по-украински. Неудивительно, что украинское культурное наследие не находит отклика у значительной части населения. Восстановление чувства национальной принадлежности, национальной гордости и правдивой исторической перспективы потребует многолетних усилий в сфере образования и культуры.
     ° советско-коммунистическая эпоха нанесла морали огромный, не поддающийся оценке урон. Люди не считают зазорным брать и давать взятки, скрывать доходы, пользоваться поддельными документами, незаконно владеть оружием, работать на оккупированных территориях и в стране-агрессоре. Как следствие, коррупция и преступность выросли до невиданых размеров.

• еще об экономике.
   ° инфляция.
Цены растут, гривна падает. По сравнению с январем 2017 г., инфляция составила примерно14 процентов. Цены на фрукты и овощи, выросли примерно на 10 процентов, остальные продукты - от 1 до 3 процентов. Люди уезжают на заработки в соседние страны - Польшу, Россию, Италию, Чехию. В первом полугодии 2017 г., 95 процентов трудовых виз Польши было выдано украинским гражданам.
    ° частное предпринимательство.
Наблюдается расцвет частного предпринимательства, что хорошо для экономики.
     ° государственный сектор.
Традиционно самый неповоротливый, коррумпированый и убыточный сектор экономики. Однако, без него трудно обойтись, когда дело касается обороны, энергетики, финансов, транспорта и инфраструктуры.

• социальное.
Приняты законы о реформах здравоохранения, пенсий и образования.
Проблемы образования:
   ° диспропорция: перепроизводство людей с высшим образованием - наследие СССР.
   ° качество: выпускники получают диплом, но не практические знания.
   ° трудоустройство: 30 процентов выпускников не может найти работу.

• внутриполитическое.
Число зарегистрированых партий превысило 350. Наблюдается значительный рост национально-патриотических движений. В Киеве, 25 января 2018 г., националисты организаций "С-14", "Традиции и порядок" и "Сокол" демонтировали доску объявлений часовни (храма?) московской православной церкви. Ранее, в киевский горсовет была подана петиция с требованием снести часовню, расположенную рядом с основанием исторической Десятинной церкви.
   28 января 2018, партия "Национальный корпус" провела в Киеве митинг, где "приняли присягу" 600 "национальных дружинников". Они собираются патрулировать улицы "для наведения порядка" и уже приобрели камуфляжные униформы. Киевская общественность и власти отрицательно отнеслись к идее и правильно сделали – Киеву не нужны отряды штурмовиков.

• Михеила Саакашвили депортировали из Украины в Польшу. Давно надо было сделать. Он призывал к революции и свержению правительства, угрожал украинской государственности и безопасности и стал организатором бесцельных массовых беспорядков. Саакашвили не проявил благодарности к стране, предоставившей ему политическое убежище и возможность участия в процессе возрождения независимой Украины. Он не сумел проявить себя ни как консультант правительства, ни как губернатор Одесской области. В своих неудачах он без промедления обвинил коррупцию  и украинское "олигархические" правительство. Да... графа Монтекристо или герцога Ришелье из него не вышло – теперь придется переходить в управдомы))). При всем при том, Украина поступила благородно и не экстрадировала Саакашвили в Грузию, где его ждёт тюрьма. Мученика и борца за свободу из него тоже не выйдет, как бы он ни хотел: в Нидерландах его ждет прекрасно устроенная семья, а Европа примет его с распростёртыми объятиями. Главные проблемы Саакашвили, как политика, – переоценка своей значимости и способностей, нетерпимость, обидчивость, горячность, радикальное мировоззрение левого толка, неспособность критически отнестись к собственным промахам, неприятие/непонимание того, что политика является искусством возможного. Можно понять Саакашвили как человека – из первого президента новой Грузии он превратился в изгнанника, а его политическая карьера приказала долго жить. В Варшаве, Саакашвили пообещал вернуться на Украину. Интересно, как это у него получится?)))

• Вскорости, на Украине будет принят закон, призванный ввести стандарты ЕС и НАТО в области обороны и безопасности.

• культура и спорт.
Множество культурных событий, например, фестиваль классической музыки в Одессе. Кинофильм "Киборги" лидирует в прокате. Можно охарактеризовать ситуацию, как естественный прогресс национальной культуры.
Украинские спортсмены активно участвуют в международных состязаниях и добились успехов в биатлоне, теннисе и профессиональном боксе. К сожалению, украинские футболисты пока не могут похвалиться высокими результатами.

• правительство.
Помимо триумвирата Порошенко-Турчинов-Гройсман,  стоит отметить других ключевых руководителей:
Арсен Аваков - министр внутренних дел. Несмотря на критику, удержался на посту, что, как понимает читатель, было крайне нелегко.
Виктор Муженко - командующий вооруженными силами. Назначен относительно недавно, но уже показал хорошую работу.
Павел Климкин - министр иностранных дел. Активный и компетентный дипломат. Часто делает заявления на международных форумах.
Андрий Парубий - председатель Верховной Рады, был участником Оранжевой революции, затем - руководителем самообороны Майдана и комендантом Евромайдана. Родился в западной Украине. Активно отстаивает интересы Украины.
Юрий Витальевич Луценко – генеральный прокурор Украины. По профессии инженер-электронщик. Активный участник революции и политических движений. Занимал множество правительственных постов. Под его руководством, украинская прокуратура приобрела ключевой статус в охране государственности Украины, в том числе, борьбе с внешними и внутренними врагами, преступностью и коррупцией.

• Юлия Тимошенко и Надежда Савченко.
В истории советской и постсоветской России нет женщин-политиков с такими биографиями. Обе они были арестованы по политическим мотивам, но не изменили своих взглядов, с честью вышли из ситуации и продолжили борьбу за независимость и благосостояние своего народа. Конечно, не мешало и то, что обе женщины - красивые))).
 Юлия Тимошенко - закаленный в политических бурях профессиональный политик, патриот своей страны и лидер второй по значению партии. Ее взгляды можно охарактеризовать, как лево-центристские. Премьер-министр Владимир Гройсман назвал Юлию политиком прошлого, но автор этой статьи думает, что ее рановато списывать со счетов. С таким характером и амбициями, врядли она согласится вечно играть роль второй скрипки в жизни страны. Юлия Тимошенко и ее партия готовятся бросить вызов Петру Порошенко на президентских выборах 2019 года. Кто знает, может она станет украинской Маргарет Тэтчер, Терезой Мэй или, на худой конец, Анжелой Меркель? По крайней мере, она - тезка Юлия Цезаря)))).
    История Надежды Савченко затмила даже историю Юлии Тимошенко. Военный летчик - героическая профессия, тем более, если летчик - женщина. Не только ее самолёт был сбит противником и она попала в плен, как американский сенатор Джон Маккейн, но над ней в Москве было устроено показательное судилище, как когда-то в фашистской Германии над болгарским коммунистом Георгием Димитровым. Ее смелое поведение на процессе, мужество и любовь к родине сделали ее любимой украинской героиней; более того, в силу обстоятельств и хода судебного процесса (она объявила голодовку, а на суде ее держали в железной клетке) ее стали сравнивать с Жанной д'Арк, которая, как известно, является канонической римско-католической святой.
   Сейчас, Надежда Савченко - депутат Верховной Рады. В характере Надежды – скромность и отсутствие политических амбиций. Автор не совсем понимает ее политические взгляды, но ее акции всегда направлены на помощь простым людям – отличительная черта всех святых))).

6. Отступать некуда.

Возврат к прошлому уже не может быть даже гипотетической альтернативой нынешнему политическому курсу Украины, т.к. это приведет к социальной катастрофе и потере государственности. Украина ушла далеко вперёд по сравнению с 2014 г. Ее руководящий аппарат устойчив, международные отношения развиваются, армия восстановлена, производство вооружений налажено, пограничная ситуация после 2014 г. не ухудшилась, экономические связи с западом растут, попытки дестабилизировать Украину изнутри провалились, безвизовый режим имеет место быть. Достаточно ли всего этого для того, чтобы украинский экспресс и дальше двигался на запад?
    Хотя в политике не бывает постоянных величин, автор этой статьи считает что достаточно. Вдобавок, пока Крым и часть Донбасса отторгнуты от Украины, шансы на возврат к прошлому ничтожны – хотя бы потому, что задеты национальные чувства украинцев.

7. Речь Турчинова.

Головна / Новини / Організація діяльності Ради національної безпеки і оборони України
22.02.2017
Виступ Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Олександра Турчинова на оперативному зборі керівного складу Збройних Сил України.

«АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ»

Шановний пане Президенте України, Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, товариші генерали, адмірали і офіцери!

Третій рік поспіль триває неоголошена війна проти України. Нашому суспільству, волонтерам і державі, насамперед Збройним Силам та іншим військовим формуванням вдалося дорогою ціною, ціною життя найкращих дітей України, зупинити ворога. Бої за повне звільнення України тривають. Але боротьба точиться не лише в Україні.

На наших очах руйнується світовий порядок. Зазнає безпрецедентних випробувань заснована на засадах свободи і демократії єдність Заходу. Кардинально змінюється світовий устрій, сформований після Другої світової війни. Обриси його нової моделі ще не визначені. Проте повернення у минуле вже неможливе: ані в омріяні у Кремлі часи СРСР, ані у «золоту» для Заходу епоху кінця ХХ століття.

Вперше в історії масштабна зміна технологічних укладів відбувається у глобалізованому світі, що драматично посилює як її переваги, так і ризики, можливості для нейтралізації яких на національному рівні сьогодні об'єктивно обмежені. Створені нові політичні і соціально-економічні реалії, на які не було адекватної реакції урядів провідних держав світу.

Транснаціональні корпорації, насамперед у сфері інформаційних технології, які дедалі більше відокремлюються від національних «коренів», визначають обличчя світової економіки. Національні уряди втрачають можливості впливу на них. Формується глобальне мультинаціональне суспільство. Планету оповила мережа зв'язків, поза якими сучасне суспільство вже не може функціонувати.

Дедалі більше державних функцій, пов'язаних із застосуванням сили, насамперед за кордоном, виконується приватними компаніями. Безпрецедентного масштабу набула діяльність міжнародних терористичних організацій і організованих злочинних угруповань, окремі з яких навіть перебирають на себе функції держав на величезних територіях.

Перемогти такі терористичні організації, як Ісламська держава, виключно бомбардуваннями і рейдами спецназу неможливо насамперед через те, що вони ґрунтуються не тільки на організаційних зв'язках, але і на доктринально-ідеологічному фундаменті. Нерозуміння цього не дозволить повністю нейтралізувати цю небезпечну загрозу.

Новітні інформаційні технології трансформують соціальну комунікацію і тим самим змінюють суспільства. Традиційні медіа дедалі більше поступаються місцем соціальним мережам. Зникають фільтри, які ще учора ускладнювали поширення недостовірної інформації та руйнівних психологічних впливів. Сьогодні навіть божевільний може у мить перетворитися на «зірку» Інтернету, а згодом і впливати на настрої мільйонів, а через це й на державну політику.

Державна ієрархія доповнюється, а подекуди й заміщується мережами, більш хаотичними за своєю суттю. Це зменшує стійкість і стабільність системи та вимагає від тих, хто має скеровувати ключові суспільні процеси у конструктивне русло, кардинально нових підходів, знань і навичок.

Останні тенденції у США свідчать про боротьбу двох основних підходів до вироблення і здійснення зовнішньої політики. Перший, традиційний, заснований на ідеї про США як глобального лідера, водночас інший пропонує зосередитись переважно на власних проблемах, повернутися до так званої політики ізоляціонізму.

Відхід США від глобального лідерства може спровокувати інші держави на спроби сформувати або розширити зони власного впливу. Можна очікувати на дальшу дестабілізацію, зокрема у Східній Європі, на Близькому і Середньому Сході, Південній і Східній Азії, інших регіонах світу. Посилення глобальних протиріч загрожує виникненням глобального конфлікту.

Поглиблюється криза Європейського Союзу. Міграційна криза, грецька боргова криза, нідерландський референдум щодо Угоди про асоціацію з Україною, Brexit, зростання впливів радикальних, антиєвропейських сил та рухів, - усі ці ніби не пов'язані між собою події є прямим наслідком суперечності загальноєвропейських, як їх розуміють у Брюсселі, і національних інтересів.

Вихід Великої Британії з Євросоюзу не означає, що вона перестала бути європейською країною - як і Норвегія та Швейцарія, які ніколи не були членами ЄС. Європейська ідея значно об'ємніша за проект Євросоюзу: європейські цінності не дорівнюють політичним концепціям і бюрократичним структурам.

Неготовність до перегляду звичних доктрин, намагання уникати справді дієвих кроків, прагнення відповісти на нові виклики традиційними інструментами призводять до дедалі більшого зростання недовіри до еліт. Усе це провокує зневіру у демократії, підживлює авторитаризм та фундаменталізм, сприяє зміцненню диктатур і тираній.

Так, керівництво РФ намагається консолідувати суспільство шляхом підживлення імперсько-шовіністичної істерії та експорту внутрішніх проблем назовні. Окупувавши Крим і здійснивши пряму військову агресію на Донбасі, Кремль спровокував кризу міжнародної безпеки, стрімке зростання міжнародного тероризму, посилення жорстких безпекових загроз. Попри всі зусилля світового співтовариства Росія не збирається припиняти свою агресивну політику. Останнім свідченням цього став указ російського президента про де-факто визнання терористичних утворень ДНР/ЛНР. Як зухвало заявив кремлівський прес-секретар Пєсков, «боєприпаси у терористів ніколи не закінчаться».

Знов, як і за радянських часів, Росія веде гібридну війну, яка передбачає комплексне та узгоджене, підпорядковане єдиному задуму застосування політико-дипломатичних, економічних, енергетичних, інформаційно-пропагандистських, кібернетичних, військових та інших підривних заходів. Причому така війна ведеться не тільки проти України, а й проти Заходу в цілому і Європи насамперед. Згадаймо військову операцію Росії у Сирії, яка спричинила потужний потік мігрантів до ЄС, провокативні дії російської авіації і військово-морського флоту, кремлівську пропаганду в США і державах ЄС, зухвале втручання російських хакерів у виборчий процес у США, Німеччині, Франції та процес підготовки до референдуму у Нідерландах, спробу організації державного перевороту в Чорногорії тощо.

Ключовим театром російської гібридної війни виступає Україна. Триває чергова небезпечна спроба переформатування земель колишньої російської імперії. Не підкоривши нашу державу, Кремль не може далі успішно розвивати свою експансію. Безпрецедентний політичний тиск, майже неприхована підривна діяльність усередині держави, пряме фінансування радикальних політичних організацій, шалена пропаганда, кібератаки, торгівельні та енергетичні війни, блокада транзиту - всі ці засоби доповнюють військове втручання на Сході України. Збройні сили і спецслужби РФ перетворили український Донбас на полігон для випробування сучасних тактичних прийомів, новітньої військової техніки, насамперед засобів зв'язку, управління, розвідки, РЕБ, підготовки офіцерів тактичної і оперативної ланки. Паралельно в Сирії РФ відпрацьовує скоординоване використання сухопутного, повітряно-космічного і військово-морського угрупування.

У сучасних умовах військова сила стає головним інструментом реалізації неоімперської зовнішньої політики Росії. Не буду повторювати відомі вам речі, але на розгортання військ, їхнє переозброєння і підготовку Росія свідомо викидає шалені кошти, нехтуючи потребами економічного розвитку і розв'язання гострих соціальних проблем. Війна проти України стає важливим етапом підготовки РФ до великої війни та демонстрації претензії на глобальне лідерство і перерозподіл впливів у світі.

Попри санкції і економічні негаразди Російська Федерація ще довго залишатиметься джерелом військової агресії, безпекових загроз і генератором нестабільності.

Загалом, ситуація у світі і в Європі швидко ускладнюється, стратегічна невизначеність зростає, що висуває особливі вимоги до якості державної політики.

З 1990-х років в Україні багато говорилося про набуття формального статусу кандидата, а згодом і члена Європейського Союзу. Дехто навіть перетворив ці розмови на свою професію і прибутковий бізнес. Завдання ж глибокої модернізації українського суспільства на основі європейських цінностей свободи і права підмінялося виконанням формальних вимог ЄС та інших міжнародних організацій.

Але наше суспільство потребує не казок про світле європейське майбутнє «вже сьогодні», не обіцянок усього і одразу, а відвертого і чесного діалогу. Українці неодноразово довели звою зрілість, а відтак щирість має стати імперативом державної політики і умовою для зміцнення суспільної довіри.

Слід усвідомити: руйнування системи колективної безпеки вже відбулося. І це особливо гостро відчула Україна. До створення нового світового порядку кожна держава змушена сама захищати свої інтереси. При цьому сильніші прагнуть це зробити за рахунок інших. На жаль, і деякі наші партнери нерідко ставляться до України як до такого собі «кругляка», тобто сировинного придатку, безпекові проблеми якого далекі від їх пріоритетів і є лише нашою власною турботою.

У цих умовах нам треба чітко визначити пріоритети. Забезпечити виживання і розвиток незалежної України може тільки сильна національна держава, в основі якої - потужні Збройні Сили, інші військові формування, надійний і ефективно діючий сектор безпеки і оборони.

Нашим головним пріоритетом має стати побудова такої держави. Держави, яка буде спроможною захищати життєво важливі інтереси українців - державний суверенітет, свободу і гідність, забезпечити економічний розвиток, опанування інноваційних технологій і нових ринків. При цьому маємо виходити саме з наших національних інтересів, а не уявлень 20-річної давнини, сформульованих у принципово інших умовах.

Суспільна модель, яка сформувалася в Україні у 1990-ті роки, характеризується монополізацією ключових сфер соціально-економічного життя, домінуванням тіньових механізмів узгодження кланових інтересів та залученням публічних інститутів до розгалуженої системи корупційних зв'язків. Її сутнісною характеристикою є «проїдання за рахунок майбутнього».

Скорочуючи й надалі інвестиції у розвиток, Україна ризикує повторити помилку СРСР і вдруге поспіль «проґавити» зміну технологічних укладів.

Продовжуються започатковані ще у 1970-ті роки процеси деградації охорони здоров'я, освіти, науки. Попри збереження або навіть зростання кількісних показників у сфері освіти, її якість, особливо у природничій і технічній галузях, суттєво знизилась. Тривають легітимація і популяризація псевдонаукових концепцій. Поширюється віра в астрологію, магію, чаклунство, що відбиває деградацію суспільної свідомості.

Після 2010 року знижуються соціальні стандарти і престиж державної служби, що вже призвело до втрати конкурентоспроможності професією державного службовця. Новий Закон України «Про державну службу» не розв'язав, а лише зафіксував цю тенденцію. Несистемне вибіркове застосування антикорупційного законодавства перетворює це стратегічне питання на підставу для політичного піару і кампанійщину.

Важливу роль у руйнівних процесах відіграють популістські та радикальні політичні сили, а також квазіорганізації, що камуфлюються під інституції громадянського суспільства. Вони намагаються перехопити функції з формування державної політики і управління державним сектором економіки, жодним чином не відповідаючи за ультимативно нав'язувані ними рішення, забезпечуючи вирішення суто вузькополітичних, корпоративних лобістських завдань або взагалі неприховано працюють на державу-агресора. Усе це зумовлює зростання суспільної недовіри до державних інститутів, яку вони самі вдало експлуатують.

Зволікання з рішучими діями з розбудови сильної Української держави уможливило зростання рейдерства і безкарного насильства, ерозію монополії держави на легітимне застосування сили, виникнення політизованих парамілітарних утворень.

Сьогодні ресурс декларацій, косметичних реформ і напівкроків вже вичерпаний. Або будуть запропоновані та реалізовані нові підходи до вирішення системних проблем, або втілиться підготовлений Кремлем руйнівний сценарій. «Майдан-3» неминуче супроводжуватиметься масовим насильством. Будь-яка створена в його результаті управлінська структура спиратиметься переважно на силовий ресурс, не матиме внутрішньої і зовнішньої легітимності, а отже для свого існування буде змушена жорстко придушувати демократичні свободи. Це вже за кілька місяців призведе до повної дезорганізації держави, руйнації економіки, вибуху злочинності, активізації сепаратистських проявів і у підсумку відкриє шлях до окупації Росією значної частини території України. Саме на такий результат, вочевидь, і розраховують окремі пропагандисти цієї ідеї.

Єдина реалістична альтернатива цьому руйнівному сценарію полягає у консолідації навколо чинних засад конституційного ладу, ідеї керованої модернізації держави на засадах політичної й економічної свободи, оздоровлення на цій основі усієї системи суспільних відносин.

У фокусі суспільної уваги повинні бути проблеми сьогодення і майбутнього, а не минулого. Потрібні реалізм і відвертість в оцінці ситуації і пропонованих дій.

Варто припинити маніпулювання рожевими ілюзіями «світлого європейського майбутнього вже сьогодні», усвідомлюючи, що мрія про Україну в Європі - побудову вільного, справедливого і заможного суспільства, набуття європейських стандартів життя як головної мети євроінтеграції, - може втілитися лише завдяки важкій, послідовній і наполегливій праці усіх українців.

Слід позбутися досі притаманного широким колам суспільства сприйняття влади і держави як чужинських. Відтворення колоніальних стереотипів тільки послаблює Україну.

Захист суверенітету, а в перспективі і відновлення територіальної цілісності може забезпечити тільки сильна Українська держава. Тільки її прискорене зміцнення дозволить реально захистити права і свободи громадян, створить сприятливі умови для реалізації їхніх законних інтересів, уможливить модернізацію економіки та зростання рівня і якості життя населення.

Досягти всього і відразу не можливо. Слід чітко визначити основні пріоритети: держава має зосередитись на ефективній зовнішній політиці і забезпеченні національної безпеки, захисті конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян і суб'єктів господарювання.

Відмова держави від функцій, які вона за сучасних умов не спроможна ефективно виконувати, уможливить відокремлення політичної влади від бізнесу - ключової умови поступу України. Справжня дерегуляція, насамперед в економічній сфері, створить сприятливі умови для оздоровлення як економіки, так і політичної системи. Саме це, а не дальше тиражування і розпорошення контролюючих і правоохоронних функцій, є єдиним насправді дієвим шляхом протидії корупції.

Нагальним є відновлення дієздатності державного апарату в цілому та подальше зміцнення сектору безпеки і оборони. За три роки в Україні постала армія, спроможна воювати і давати відсіч ворогу, що є базовою гарантією виживання держави. Проте, сьогодні Україна перебуває під постійною загрозою розширення військової інтервенції з боку Росії. Тому посилення безпекових спроможностей має відбуватися постійно і на різних рівнях.

Розвиток Збройних Сил, інших військових формувань має здійснюватися на основі найкращих досягнень провідних армій світу, а також власного бойового досвіду останніх трьох років. Маємо забезпечити не тільки всебічне вивчення досвіду бойових дій в АТО, оплаченого людськими життями, але й його осмислення і врахування у настановах і бойових статутах. Неприпустимо, що закладена в них філософія досі залишилася незмінною.

Зі свого боку наголошу: рішення Ради національної безпеки і оборони України за ініціативи Президента щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовцям не є статичним, одноразовим актом. Ми не можемо зупинятися на цьому шляху, не враховуючи інфляційні чинники і динаміку зростання доходів громадян в країні.

Водночас, грошове забезпечення не повинно зростати тільки через збільшення премій і надбавок. Оклади за посадою і званням - незмінні вже понад 10 років. Так, середній рівень основних складових (посадовий оклад, оклад за військове звання, вислугу років) у структурі грошового забезпечення військовослужбовців суб'єктів сектору безпеки і оборони складає лише 12 відсотків. Із відповідними наслідками для пенсій.

Нагадаю, що в арміях НАТО саме основні складові у структурі грошового забезпечення військовослужбовців складають 70-80 відсотків. Цю диспропорцію слід виправити, і невідкладно.

Оборона України потребує створення надійного і високонавченого резерву, готового за заздалегідь розробленим планом приступити до виконання бойових завдань із надання відсічі агресорові. Слід побудувати систему територіальної оборони, при якій всі військовозобов'язані проходитимуть курси воєнної підготовки на спеціальних навчальних полігонах, братимуть участь у зборах і бойовому злагоджені своїх підрозділів.

Військово-патріотичне виховання, військова підготовка і вивчення основ цивільної оборони має стати одним із пріоритетів у навчанні як у загальноосвітній, так і у вищій школі. Важко переоцінити важливість залучення до виховання нашої молоді ветеранів АТО, які пройшли сучасну війну.

Проходження військової служби має відкривати для молоді соціальні сходи, стати обов'язковою умовою для політичної чи державної кар'єри, бути суспільно престижним і матеріально привабливим.

Окремим питанням є переозброєння Збройних Сил України, інших військових формувань, отримання і прийняття на озброєння нових високоефективних зразків зброї і військової техніки, спроможних компенсувати добровільно втрачений на основі міжнародних угод ядерний потенціал.

Варто відзначити проекти створення новітньої ракетної зброї, які реалізуються на виконання відповідних рішень Ради національної безпеки і оборони України та мають кардинально підвищити вогневу міць бойових підрозділів Збройних Сил України. Одночасно здійснюються заходи з формування виробничих потужностей для серійного виробництва зразків нового озброєння та військової техніки.

Важливим завданням залишається посилення контролю, охорони і оборони Державного кордону України. Звісно, якщо йдеться про Російську Федерацію, то маємо робити акцент саме на обороні, але на західному кордоні слід послідовно реалізувати принцип забезпечення прикордонної безпеки за європейським зразком. Йдеться як про інженерне обладнання, високотехнологічні засоби контролю, так і про збільшення оперативних і бойових можливостей відповідних підрозділів.

Ми маємо послідовно розвивати спроможності Національної гвардії, Національної поліції, розвивати їх кадровий потенціал, посилювати їхню технічну забезпеченість. Стримати Росію неможливо лише військовою силою. Нам потрібне ефективне застосування специфічних інструментів розвідки і контррозвідки.

У Державному бюджеті України на 2017 рік обсяг видатків для потреб суб'єктів сектору безпеки і оборони України становить 134,5 млрд гривень (5,11% від ВВП), у тому числі для Міністерства оборони України 69,1 млрд. гривень (2,67% від ВВП). Це велика сума в умовах нашої країни, хоча насправді це лише той мінімум, який дозволяє нам протистояти агресії.

Ефективні політика національної безпеки і зовнішня політика вимагають ресурсів, залучення яких неможливо без досягнення нової якості економічного зростання. Економіка має генерувати високу частку доданої вартості і забезпечувати залучення масштабних іноземних інвестицій.

Необхідно сформувати економічне середовище, в якому забезпечується вільна конкуренція, заохочується приватна ініціатива, ефективно захищаються право власності та інвестиції.

Старі підходи до структурної перебудови, засновані на застосуванні пільг, в Україні є корупціогенними і неефективними. Економічна політика має забезпечити виконання наступних основних завдань:

Дерегуляції - усунення дріб'язкової регламентації господарських відносин, штучних перешкод розвитку підприємництва та зарегульованості фіскальних процедур, позбавлення держави зайвих функцій.

Демонополізації - демонтажу економічних механізмів, на яких ґрунтується панування кланів в окремих секторах економіки, та всебічне сприяння вільній конкуренції;

Децентралізації - передачі на рівень територіальних громад функцій, які можуть більш ефективно виконуватись на місцевому рівні, та відповідних фіскальних повноважень і ресурсів.

Детінізації - створення умов для того, щоб робота у легальній економіці була більш ефективною та прибутковою аніж у тіньовому секторі з одночасним посиленням боротьби з кримінальними складовими економічної діяльності.

Приватизація має забезпечити залучення до української економіки великого іноземного капіталу, насамперед західного, та надати поштовх модернізації ключових галузей економіки. Щодо вузького кола об'єктів, які не будуть приватизовані, держава має ефективно реалізовувати права власника і здійснювати жорсткий контроль. Механізми тіньового перерозподілу ресурсів таких підприємств повинні бути ліквідовані.

Необхідно нарешті запровадити ринок землі, унеможливлюючи при цьому утворення монополій та гарантуючи права українців на земельні ділянки.

Доходи від приватизації державного майна і функціонування земельного ринку компенсуватимуть втрату бюджетних доходів на першому етапі зниження рівня фіскального навантаження на економіку - до того часу, коли воно забезпечить значне зростання ВВП та, відповідно, доходів бюджету.

Основним змістом податкової реформи має стати не тільки зниження податкового навантаження для переважної більшості населення і дрібного бізнесу та поліпшення адміністрування, але й зміна структури оподаткування шляхом перенесення «центру ваги» з доданої вартості на собівартість та виведення капіталу за межі України, запровадження гнучкої системи кредитування дрібного та середнього бізнесу, впровадження стимулів для інвесторів, стимулювання новітніх наукоємних індустрій.

Попри твердження про тотальну енергетичну залежність України від Росії, за три роки вдалося звести споживання російських енергоносіїв до мінімуму і суттєво підвищити енергоефективність. Але ми лише на початку цього магістрального для України шляху.

Назріло питання впровадження політичної реформи - нової конституційної моделі для забезпечення збалансованості влади та ефективного управління. Особливого значення набуває дальше просування судової реформи, утвердження дієвої третьої гілки влади.

За три роки Україна нарешті почала розбудову власного інформаційного та культурного простору, долаючи колоніальну залежність від Росії. Зважена культурна політика має позитивними стимулами забезпечувати розвиток української мови і культури, вивчення іноземних мов, насамперед мов держав-світових лідерів, розвиток українського кінематографа, інших українських культурних проектів. Потребує дальшого впровадження освітня реформа.

Приклад Реформації, яка відкрила перед Європою шлях до оновлення і розвитку 500 років тому, свідчить: позитивні зміни можуть відбуватися швидко і всеосяжно. Українське суспільство вже зробило неможливе - ми зупинили російську військову машину. І тепер все залежить від волі, рук і мізків українців.

Сьогодні надзвичайно важливо продовжити реформаторський курс, не зірватися в безплідний і руйнівний популізм, що може за короткий час знищити всі здобутки, у важкій борні здобуті українцями за останні три роки.

Основне завдання держави - захистити кожного громадянина, кожну родину від жахів війни і тиранії. У правовій державі жодний політичний, соціальний статус, жодна професія не можуть розглядатися як такі, що звільняють від відповідальності.

Нашим фундаментальним принципом має стати поширення свободи людини до тих меж, де починається свобода іншої людини. Вільна людина у вільній країні - не гасло, а дороговказ у майбутнє.

Україна має всі підстави не тільки вижити, а й перетворитися на регіонального лідера, здатного захистити не тільки себе, але і своїх союзників. Тільки сильна, незалежна, національна держава здатна змусити рахуватися із своїми інтересами, змінити відношення до себе. Йдеться не про альтернативу євроінтеграції, а про реальний шлях до неї. Ми маємо не шкребтися у зачинені двері, а отримати запрошення як безальтернативний стратегічний партнер!

Хоча ніхто крім нас не зацікавлений в появі нового сильного гравця в Європі, маємо забезпечити зміцнення та розвиток української держави на основі повної мобілізації нашого головного ресурсу - людського потенціалу.

Сильна Українська держава - це запорука нашої незалежності та динамічного розвитку, це спільна справа усього Українського народу. 

З нами Бог і Україна!

Слава Україні!



.