В маленьком жить городке,
В гуще обычных забот,
В паводок выйти к реке -
Да, проводить ледоход.
Да, впечатлений избыток
Вовсе не нужен в глуши.
Станет горчайшей из пыток
Злая всеядность души.
Вьётся крутая дорога,
В небо вспорхнула звезда,
Пусть пролетит над порогом,
Пусть не сгорит без следа.
Это - не в руки синица,
Это и правда, и песнь,
Это вспорхнула зарница
Словно тревожная весть.
В маленьком жить городке...
Тонет в черёмухе дом.
Ветка мерцает в руке
Вечнозелёным огнём.
Живу в небольшом городке
© Copyright: Иван Ярославов, 2018
Свидетельство о публикации №118021302524
Свидетельство о публикации №118021302524
Рецензии
Доброго дня, Іване!
Людині, що з дитячих років всотувала душею красу довкілля, зовсім не до снагИ “принади” великих міст. Добре знаю це із власного досвіду (тому і не привабив Донецьк, хоча там було все: гарна робота, квартира, кар'єрна перспектива).
Хочу відгукнутися на Ваш вірш такими рядочками:
Я не люблю великих мегаполісів —
Асфальтів, сірих джунглів кам'яних,
Купається душа у пЕрвісній красі,
І линуть спогади в яскраві сни:
Хатинки під солом’яними стріхами,
Волошки - бризки неба у житах,
У літню днину сонце спрагло дихає,
В колодязні глибини загляда.
Йде синій вечір до ставка під вербами,
Цар-Місяць сіє сріблом із небес,
І вабить солов’їними концертами
Ніч-фея в світ чаруючих чудес...
Технічний прогрес привів до вимирання багатьох живописних сіл і маленьких міст, тому спогади дитинства малюють Рай земний там, де жили дідусь і бабуся, а саме, в селі Зелений Яр, що на Дніпропетровщині. Не знаю, чи воно збереглося?
Дякую Вам за гарні поезії, що хвилюють душу.
С добром і теплом душі,
Людмила Киреева-Силенко 13.02.2018 15:45 • Заявить о нарушении
Людині, що з дитячих років всотувала душею красу довкілля, зовсім не до снагИ “принади” великих міст. Добре знаю це із власного досвіду (тому і не привабив Донецьк, хоча там було все: гарна робота, квартира, кар'єрна перспектива).
Хочу відгукнутися на Ваш вірш такими рядочками:
Я не люблю великих мегаполісів —
Асфальтів, сірих джунглів кам'яних,
Купається душа у пЕрвісній красі,
І линуть спогади в яскраві сни:
Хатинки під солом’яними стріхами,
Волошки - бризки неба у житах,
У літню днину сонце спрагло дихає,
В колодязні глибини загляда.
Йде синій вечір до ставка під вербами,
Цар-Місяць сіє сріблом із небес,
І вабить солов’їними концертами
Ніч-фея в світ чаруючих чудес...
Технічний прогрес привів до вимирання багатьох живописних сіл і маленьких міст, тому спогади дитинства малюють Рай земний там, де жили дідусь і бабуся, а саме, в селі Зелений Яр, що на Дніпропетровщині. Не знаю, чи воно збереглося?
Дякую Вам за гарні поезії, що хвилюють душу.
С добром і теплом душі,
Людмила Киреева-Силенко 13.02.2018 15:45 • Заявить о нарушении