І за вікном вже майже літо..
Та, правда, холодно душі.
Мені потрібен цей ковток повітря,
Бо я живу, як уві сні.
Я кожну ніч рахую зорі,
Малюю поглядом печаль.
Мабуть, це приступ меланхолії,
Мої птахи-думки летять у даль..
Я надсилаю лист у безкінечність,
Чекаю, мрію і пишу.
Де я поділа свою чесність?
Сама собі весь час брешу!
Кажу, що буде все гаразд
І з тихим зойком я не плачу,
Лиш промовляю кілька звичних фраз:
Я сильна, у цій грі не страчу..
Та раз за разом я здаюсь,
Беріть мене в свої полони!
Тепер так легко підкорюсь,
Бо я не я.. Стріляй у скроню!...
думки
© Copyright: Юлия Юк, 2018
Свидетельство о публикации №118021310886
Свидетельство о публикации №118021310886
Рецензии